Версола. Книга 2. Мисливець 04M
- Автор: Залевский Сергей
- Серия: Версола #2
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Мультимедийне видавництвоСтрельбицкого
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Версола. Книга 2. Мисливець 04M». Краткое содержание книги:
Кухонно-побутовий сектор салону особливо не вражав, якщо не брати до уваги сучасніший і більш просунутий харчовий комбайн. Зброярка взагалі комплектувалася індивідуально, так що до її інвентаризації Віктор збирався приступити пізніше — на черзі йшла інформація про головну родзинку фургона — когерентний випромінювач «Стріла-4В», як іменувалася лазерна приблуда на даху. З опису пристрою землянин зрозумів дві речі: по-перше, лазер може працювати в двох режимах — Імпульсному і постійному, причому режим обмежувався споживанням енергії, і тільки. Як він і прочитав раніше: або мало і недовго від сонячних панелей, або довго і могутньо від генератора. Друге, що вказувалося, це режим управління: ручний, за допомогою джойстика на пасажирському кріслі — тут чомусь це крісло описувалося, як операторське. Також була можливість управління лазером за допомогою центрального кристала «Тензор-Б» — вибір залишався за людьми.
Устаткування і місткість причепа теж не особливо виблискувало унікальністю: все той же об'єм в десять кубометрів органічної сировини і чотири холодильні шафи, де зараз за даними кристала щось було. Що саме, розумний кубик не знав, оскільки кількість і найменування задавалася особисто людьми в голосовому режимі або через сенсорні термінали на дверцях шаф — кристал тільки вів опис майна і підтримував в причепі і холодильниках задані параметри мікроклімату.
— Точно, я згадав — спохмурнів мисливець — там були якісь «консервації» ще тоді, два роки тому,… потрібно цим зайнятися особисто. Все доведеться викинути, помити і стерилізувати, благо тут є непоганий запас препаратів і хімії — навряд чи вони зіпсувалися в герметичних упаковках.
На очищення і обробку холодильних шаф і зайнятих чимось контейнерів витратив близько двох годин — вдаватися до вивчення законсервованих органів когось невідомого не став — нехай такими речами займаються учені,… там вгорі… на орбіті. Розміркувавши, вирішив, що минулі хазяї всюдихода теж були, швидше за все з них — нічим іншим увесь цей дивний і зловісний вигляд «консервів» він пояснити собі не міг. Потім взявся за упорядковуванням внутрішнього наповнення салону: тут намітилися певні труднощі, оскільки самостійно в польових умовах багато ушкоджень він був не в змозі усунути за усього свого бажання. До таких ушкоджень відносилися: порване кігтями тварин нижнє ліжко, поламана частина меблів в кухонному секторі, зірвані дверці з шаф і інші дрібниці — не критично, але напружує. Усі ці непринципові питання вирішено було залишити до повернення в селище — нехай там фахівці зроблять свою роботу, а для сну було верхнє ліжко, врешті-решт. До речі, найшлося і постільне приладдя і багато усього цікавого, а поламані меблі просто викинув зі всюдихода — він тут один, йому мало потрібно для комфорту.
Деякий час після стояв біля речових шаф, розглядаючи набір жіночого одягу — думку залишити все собі, а потім подарувати новій подрузі відмів, як шкідливу — хіба мало як жінка відреагує на те, що їй дарують чужий одяг (а особлива білизну!). Адже усі пані украй негативно відносяться до предметів гардеробу інших жінок, які знаходять, наприклад, самостійно в різних місцях і в самий непідходящий час. Тому усі ганчірки прослідували назовні услід за битими меблями, звільнивши декілька шаф і полиць, куди помістив свої речі з багажника багі. Залишалися два важливі для мисливця питання і обоє були пов'язані зі зброєю: лазер на даху і збройова шафа. Оскільки для повноцінного випробування гарматки була потрібна робота генератора, а значить потрібно запускати паливний движок, то з цим питанням вирішив доки почекати, а зайнятися доступнішим об'єктом, до чого тут же і приступив. До речі, зараз панелька на збройовому сейфі була активною, але відкрилася без питань — старий код на відкриття був загублений при знеструмленні, а новий Віктор вирішив не поспішати вводити — він адже тут сам, навіщо? Результатом півгодинного огляду сейфа став наступний список позицій, який очолювала перлина колекції — «Берта».
1. Снайперська рушниця «Берт-С500», 12500 бон (за цінами селища) 1 штука.
2. Снайперська рушниця «Ситра-24», 3000 бон, 2 штуки.
3. Іглостріл «Глосс-60», 2800 бон, 2 штуки.
4. Карабін «Шутах-36», 4200 бон, 1 штука.
5. Карабін «Шутах-44», 5600 бон, 1 штука.
6. Пістолет «Мас-7» з глушником, 2200 бон, 1 штука.
7. Бінокль «Даль-У», 1100 бон, 1 штука.
Уся зброя була з дорогого сегменту ринку і мала вбудовані джерела енергії (накопичувачі), які були розряджені — та сама смужка біля фабричної бирки — саме тому у своє перше відвідування всюдихода хлопець не зміг нічим з цього скористатися. У тому числі цим і пояснювалася погана якість роботи бінокля — там також був вбудований підсилювач, який працював від акумулятора. Виключенням були тільки дві «Сітри», оскільки там був звичайний оптичний приціл і безгільзовий патрон з механічним спуском — цій штуці було плювати на енергію. Сподобався пістолет з глушником — зброя зручно розташовувалася в руці, і за задумом повинна було валити дичину пачками, не викликаючи особливого занепокоєння у сусідів,… зрозуміло, що до певної межі, але проте… Поставив все на заряджання, шнури для цього знайшов тут же у збройовому ящику — минулі хазяї тримали все в порядку і акуратності, тому подумки ще раз подякував долі за такий цінний подарунок. На той час, коли розібрався із зарядкою і поставив в шафу два свої стволи, стало вже сутеніти, тому питання випробувань лазера відклав до завтра, та і відповідну мішень спочатку варто знайти, не в траву ж палити, врешті-решт.