Версола. Книга 2. Мисливець 04M

Потім переніс у всюдихід усе своє нехитре майно з багі і зітхнувши, закрив усі входи в транспорт, активуючи вентиляцію фургона — тримати відкритими двері в сірій зоні було небезпечно, а кристал за неповні півгодини вивів систему кондиціонування на режим і усередині стало комфортно. Хоч пристрій і комплектацію всюдиходів серії «Хозус» він знав з бази, але особисто все перевірив по факту і залишився задоволений результатом інвентаризації. Окрім вже раніше описаної більш високої якості (і вартості, природно) матеріалів і рівня виготовлення в порівнянні з тією ж серією «Корт», відмінностей було не так і багато — саме за ці «небагато» і платили власники таких «будинків на колесах» двісті сорок штук бон в штатній комплектації, а не сорок. По-перше, силова установка: гібридний двигун, більш просунута версія того, що стояло в кинутому вже багі — це виражалося, природно в габаритах, в тяговому зусиллі і автономності усього фургона. По суті, «Хозус-Б4» був майже незалежний від запасів палива, які зараз за даними кристала складали 48 % від максимуму — увесь дах, за невеликими виключеннями, був суцільним генератором дармової електроенергії, якої з лишком вистачало на рух, живлення усіх систем фургона і накопичення її в штатних акумуляторах.

Доречно зауважити, сама швидкість руху всюдихода не сильно відрізнялася від швидкості тих же «Кортів» — крейсерська швидкість вказувалася усього лише на 5 % вище — тут ніяких чудес не виявилися. З гібридною силовою установкою був пов'язаний генератор для лазера на даху: від сонячних панелей установка могла працювати тільки в режимі пульсара і недовго. Саме для цього в конструкції був передбачений генератор постійного променя, який у свою чергу залежав від паливної частини двигуна. Опис лазера йшов нижче, тому хлопець продовжував вивчення своєї нової власності: далі йшло описання стану устаткування контролю і виявлення. Сюди входило декілька вузлів і агрегатів, але усі вони так чи інакше були зав'язані на кристал управління: всюдихід був обладнаний чотирма міні-камерами з режимом нічного бачення над головним входом в транспорт, задніми дверима причепа і двома камерами подовжнього спостереження з кожного боку корпусу. Таким чином, водій, або пасажир, могли спостерігати за обстановкою навколо машини не виходячи з кабіни і не піднімаючи камеру на стрілі: нічого надприродного, але контролювати місцевість поряд з собою люди могли і вдень і вночі. Відзначалося, що режим теплобачення не передбачений для цих точок спостереження: Віктор подумав, що будь така система на «Кортах», він би просто так не сховався тоді під колесом, чекаючи тих двох в останньому рейсі — тут такий фокус не проходив.