![Левіафан прокидається [calibre 5.10.1] - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com](/uploads/posts/books/6/9/2/leviafan-prokidaetsya-calibre-5-10-1-download.jpg)
Левіафан прокидається [calibre 5.10.1]
- Автор: Кори Джеймс С. А.
- Серия: Простір #1
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Переводчик: Джозефус Алоїзій Міллер
- Жанр: Боевая фантастика
Электронная книга - «Левіафан прокидається [calibre 5.10.1]». Краткое содержание книги:
Водовоз «Кентербері», що транспортує лід з кілець Сатурна до станцій Пояси Астероїдів, під час чергового рейсу засікає сигнал лиха від корабля «Скопулі». Прибувши на місце, екіпаж «Кентербері не виявляє на його борту жодної живої душі. Гірше того, рятувальна місія несподівано перетворюється в гонку на виживання. Капітан Джеймс Холден і вцілілі члени його команди стають володарями смертоносної таємниці.
А на станції Церера в Поясі Астероїдів детектив Міллер починає пошуки зниклої дівчини. Розслідування приводить спочатку до «Скопулі», а далі - до Джеймсу Холдену. Зникнення Джулі Мао стає ключем до розгадки жахливого злочину, замовники якого не посоромляться розв'язати повномасштабну війну між Землею і Марсом, щоб досягти своїх цілей.
Гейвлок похитав головою знову, цього разу з недовірою. Був би він белтером, він би зробив жест рукою, щоби його було зрозуміло навіть у скафандрі.
Ще одна з сотень дрібничок, які видають тих, хто виріс у постійній гравітації.
Настінний монітор демонстрував зображення блондинки у строгому однострої. Голова зовнішніх зв’язків говорила про тактичну відповідь Марса незалежно від того, чи стоїть за вирослим вандалізмом АЗП. Невміле керування судном з перевантаженим термоядерним реактором під час організації пастки, що його і знищила, – саме це вона назвала вандалізмом.
– Щось воно не сходиться, – сказав Гейвлок, і Міллер секунду не міг зрозуміти, чого це стосується: партизанських дій белтерів, відповіді Марса чи послуги, про яку він просить, – серйозно. Де Земля? Таке лайно заварюється, а ми від неї ніц не чуємо.
– А чому б то ми мали? Це справа між Марсом та Поясом.
– Це ж коли востаннє Земля дозволяла чомусь важливому статися і залишалася осторонь? – запитав напарник і потім погодився: – Отже, ти забагато випив, щоб ставати до роботи. У твоєму приватному житті безлад. Я спробую тебе прикрити.
– Лише на пару днів.
– Аби ти повернувся до того, як хтось зметикує, що це чудовий шанс випадковим пострілом завалити земного копа.
– Так і зробимо, – Міллер сказав, піднімаючись, – а ти будь уважнішим.
– Двічі повторювати не доведеться.
***
Церерська секція джіу-джітсу розташовувалася біля порту, там, де відцентрова гравітація була найсильнішою. Раніше, до великого розкручування, тут був склад у формі приплюснутого циліндра, долівку якого підняли на третину. Штуки різної довжини розташовувались на стінах, а зі склепіння стелі звисали бамбукові мечі та тренувальні пластикові ножі.
Поліроване каміння чудово відлунювало бурмотіння чоловіків, які працювали на лінії машин з опором і приглушені звуки жінок, що молотили важкі мішки. Трійка студентів стиха щось обговорювали на центральному маті.
Стіна обабіч входу була увішана зображеннями. Солдати в однострої. Агенти безпеки півтузня корпорацій з Поясу. Декілька типів з внутрішніх планет. Сторінка, на якій дрібним шрифтом надрукована історія секції.
Одна з учениць вигукнула і впала, тягнучи за собою на мат колегу.
Той, хто залишився стояти, зааплодував та допоміг обом підвестися. Міллер переглядав зображення на стіні, намагаючись відшукати Жулі.
– Я можу вам допомогти?
Чоловік був нижчим за Міллера на півголови і майже вдвічі ширший. Це мало б вказувати на його земне походження, але все інше вказувала на белтера. Світлий тренувальний костюм робив його шкіру ще темнішою. Він посміхався з цікавістю і вдоволенністю хижака, який щойно пообідав. Міллер кивнув.
– Детектив Міллер зі станційної безпеки. Я хотів би дізнатися дещо про одного з ваших вихованців.
– Це офіційне розслідування? – уточнив чоловік.
– Атож, боюся, що саме воно.
– Тоді ви повинні мати ордер.
Міллер посміхнувся. Чоловік посміхнувся у відповідь.
– Ми не розголошуємо жодної інформації про наших вихованців без ордеру. Правило секції.
– Я поважаю це, – відповів Міллер, – ні, справді. Просто... одні частини цього конкретного розслідування офіційніші за інші. Дівчині нічого не загрожує. Вона нічого не наробила. Але родина на Місяці бажає її знайти.
– Викрадення, – мовив чоловік і схрестив руки. Вдоволеність змінилась спокоєм без жодних очевидних рухів.
– Це тільки офіційна частина. Я можу взяти ордер, і ми все проведемо по офіційних каналах. Але тоді я маю про все повідомити шефа. Чим більше вона знатиме, тим менше простору для маневру я матиму.
Чоловік не відреагував. Його спокій нервував. Міллер намагався не соватися. В дальньому кінці приміщення жінка провела шквал ударів, вигукуючи при кожному русі.
– Хто? – запитав чоловік.
– Жулі Мао, – відповів детектив. З такою ж реакцією співрозмовника він міг запитати і про матір Будди.
– Чому ви турбуєтеся про неї?
– В мене немає відповіді на це питання. Я просто щось роблю. Якщо ви не бажаєте допомогти мені, значить не бажаєте.
– І ви підете по ордер та проведете все по офіційним каналам.
Міллер зняв свого капелюха, тонкою рукою пригладив волосся і надів знову.
– А може, й ні, – відповів Міллер.
– Покажіть своє посвідчення.
Детектив дістав термінал і показав чоловікові те, що він хотів побачити. Чоловік повернув термінал і вказав на маленькі двері позад важких мішків. Міллер пішов туди.
Офіс був тісним. Маленький ламінований стіл, за ним на підлозі м’яка сфера. Два стільця, схожі на шинквасові. Ящик з невеликим фабрикатором, що пахнув озоном і оливою, на якому, можливо, і робили сертифікати і плакетки.