Правила гри. Частина перша
- Автор: Арєнєв Володимир
- Серия: Правила гри #1
- Год: 2004
- Язык: украинский
- Год: Джерела М
- ISBN: 966 7831 53-1
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Правила гри. Частина перша». Краткое содержание книги:
Герой нового роману Володимира Арєнєва провадить небезпечне розслідування дивних подій у замкнутій вежі-музеї, мріючи заробити цим купу грошей та вічну славу Шерлока Холмса.
Класичний сюжет класичного детективу, скажете ви. І помилитеся, бо раптом побачите перед собою епічний роман-фентезі, а потім — трилер. І відірватися від цієї гримучої суміші жанрів — марні сподівання. Палацові інтриги, тіні давніх богів, занепад династії Пресвітлих, війна та кров…
Хочете дізнатися, хто диктує правила цієї гри? Читайте! А ми гарантуємо, що результат перевершить усі ваші сподівання!
Кен вже сидів там. Сог з Укріном — теж.
Розмова обіцяла бути важкенькою.
Тесса всілася на вільний табурет так, щоб за спиною була стіна, а вхід до зали — перед очима. Кен привітав її і знаком наказав служниці принести ще один кухоль. Сог та Укрін сиділи за дальнім столиком і поки що Тесси не помітили. Або робили вигляд, що не помітили.
Кен налив вина і простягнув кухоль:
— Пий.
Тесса подякувала, але ледве вмочила губи.
— Щось не хочеться.
— Ну як? — спитав Кен.
Вона подивилася на цього широкоплечого, немолодого вже чоловіка, який міг одним ударом звалити розгніваного буйвола, а тепер сидів і покірно чекав на розповідь. Зовнішність оманлива — небезпечний і буйний з першого погляду, Кен дуже рідко втрачав самовладання і взагалі відрізнявся незбагненною простодушністю. Здавалося, не місце такому у Вільних Клинках, але Кен прийшов у Братство давно, значно раніше ніж Тесса, і завжди користувався повагою у замовників. На відміну від брата, до речі…
— Підійдуть Сог з Укріном, тоді розповім, — мовила Тесса.
— Гаразд, — покірно погодився найманець. Він поклав на стіл могутні руки і почав роздивлятися шрами, ніби там ховалася відповідь на його запитання — відповідь, яку Тесса не хотіла виголошувати.
Навколо столика вирувала зала, а тут панувала обтяжлива мовчанка.
Укрін нарешті помітив войовницю. Він щось сказав Согові — той обернувся. Перехопив погляд Тесси, кивнув їй і почав пробиратися до столика. Укрін не відставав, тільки затримався, щоб розрахуватися.
— Повернулася, — похмуро констатував Сог, опускаючись на вільний табурет.
Як бачиш, — холодно відповіла войовниця. — Не радий?
Її співрозмовник пригладив блискуче волосся тонкими кістлявими пальцями і скривив губи:
— Радий. І що сказав Пресвітлий?
— Завтра, — Тесса потягнулася за кухлем і відпила трохи вина. — Відповідь буде завтра.
— Ти говорила про Братів? — запитав Кен. Не міг не запитати, і Тесса це розуміла, але відчула роздратування: хотіла промовчати, але, певно, не вийде.
— Ні, — відповіла войовниця, з викликом дивлячись на Сога — не на Кена. — Не говорила. Спочатку нехай вирішить, чи потрібні йому ми.
— Чудово! — саркастично розсміявся Сог.
Тесса завжди дивувалася, звідки в цьому невисокому худорлявому чоловікові береться стільки енергії та емоцій. І чому вони переважно негативні, енергія — руйнівна.
— Чудово! — повторив Сог. — Ми всіма правдами й неправдами зібрали у столиці півтисячі Вільних Клинків, а тепер з’ясовується, що вірогідність здійснення плану під сумнівом! Просто розкішно.
— Ми знали, що задум може провалитися ще на початковій стадії, — незворушно зауважив Укрін. — Ти теж знав, Соже.
— Звісно! — пхикнув воїн. — Але решта — а таких немало, — цього не знає. І якщо…
— Годі! — гаркнула Тесса. — Якщо я хоч трохи розуміюся у людях, правитель завтра візьме нас на службу. На наших умовах. Я бачила обличчя його радників — вони усвідомлюють, що іншого виходу немає.
— Тесса має рацію, — втрутився Кен. — До того ж, старегх — її давній приятель. Не турбуйся, Соже, все буде гаразд.
— Турбуватися слід якраз тобі, Кене, — знизав плечима той. — Це доля твого брата залежить від милості Талігхіла та дипломатичних талантів Тесси. Я не турбуюся.
— Ось і добре, — підсумував Укрін. — Завтра все з’ясується. А доти немає сенсу переливати з пустого в порожнє.
— Згоден, — невдоволено скривився Сог. — Сподіваюся, завтра Тесса принесе втішні новини.
Войовниця промовчала.
Принесли замовлення Тесси і кухлі для Сога та Укріна. Жінка взялася за їжу, і чоловікам, хочеш чи ні, довелося залишити її у спокої. Сог та Укрін обговорювали переваги й вади прямих клинків — недавнього нововведення у хуміндарській армії. Кен мовчав.
Розправившись із млинцями, Тесса залишила гроші, недбалим порухом голови попрощалася зі співрозмовниками та пішла до себе.
Сог спостерігав за нею зло примруженими очима.
— Вона щось приховує, — пробурмотів найманець. — Надто довго була у палаці, надто мало розповіла…
— Вгамуйся, — меланхолійно кинув Укрін. Він випростав під столом довгі ноги і ліниво відпивав з кухля. — Врешті-решт, Армахог — її давній приятель. Може, затрималася, щоб… побалакати про те, про інше.
Сог недовірливо похитав головою:
— При живому Тогіні? Не вірю.