Межник, або Всесвітнє Свавілля. Ч.1. На грані світла й тіні

Його ніжний поцілунок був би нестримно довгим і, може б, і привів би Троня до чергового запаморочення, коли б не п'явка-контролер, яку зворухобила вся ця лірична сцена вже від самого початку і яка тільки й чекала нагоди, щоб утяти романтичне пестування. І саме солодку павзу цілунку слизява контролерка сприйняла як найбільш підходящу. Вона притьмом вистромила з око-рота криві гострі сисальця й завдала по верхній губі Стася нищівного удару. Віногрона спершу закричав, а потім відштовхнув від себе Манюру так, що та полетіла на підлогу, телепнувшись головою об поруччя Рисочкового манежу. Цього разу професора Троня в тілі Манюри так струсило, що він втратив тяму.

Насправді ж, жоден привид ні за яких обставин не може знепритомніти. Бо він — всього лиш дух. Тому, коли Острихій-Манюра отямився, то подиву його не було меж.

Він збагнув, що щось чи хтось робить його людиною, попри всілякі заборони Смерка.

І саме перебуваючи в знетямленні, Манюра-Острихій пропустила захопливу картину, як Стась Антонійович боровся з п'явкою-контролером, скидаючи її зі своєї задертої розпухлої губи. Коли ж кишенярка отямилася, то побачила роздуту від крові Віногрони, подібну на чорного кендюха п'явку із затуманеним від вдоволення пурпуровим оком.

Живоїдка відліпилася від прокушеної верхньої варги нещасного й посовгалася підлогою до Манюри та її кулі-куделі, важко розгойдуючись з боку в бік одутлими тельбухами.

— Ох, — тільки й сказав Віногрона. Він уже давно сидів знеможений на підлозі під зсунутою грубою, впираючись потилицею в кахлину з синім зображенням рогатого оленя. Його язик мимохіть облизував велетенський синій набряк, що утворився на місці укусу проклятої п'явки. Той опух закривав бідоласі носа, й Віногрона сопів і свистів ним, як спущена струна розладнаної гітари. — Ох, ох! — пролопотів, ледве ворушачи вустами, Стась Антонійович і, болісно дивлячись на Манюру, насилу проказав: — Шьчьо цье? — він дивився у бік своєї дружини, але косив трохи вгору. Можливо тому, що набряк заважав дивитися йому просто перед собою.