Оповістки з Меекханського прикордоння. Північ-Південь [UK]

Згори їхня лінія здавалася жалісно тонкою, порівнюючи з тлумом, що клубочився по інший бік укріплень.

Рушила друга хвиля кочівників, які несли примітивні драбини. Оскільки обстріл з барикади майже припинився, вони навіть не брали щитів. Завдання стрільців із Гірської Варти було простішим. Їхні стріли валили одного се-кохландійця за іншим, але на місце кожного вбитого ставали двоє наступних. Варгенн перевів погляд далі й зітхнув. Здавалося, гігантська армія, що стояла перед долиною, мало змінилася.

— Три тисячі, не більше, — буркнув капітан. — Стільки пішло в атаку. Напевно, в них у резерві вдвічі більше кінноти, яка — щойно впаде барикада — увірветься в долину й відітне дорогу на гору. Решта стоїть і чекає, коли вже можна буде брати здобич. Хай йому грець! Арбалети стріляють надто повільно! Я руку віддав би за сотню добрих лучників!

Друга лінія кочівників дісталася барикади й підтримала нападників. Більшість затесаних паль вже було вирвано й зламано, за мить понад тридцять драбин стукнуло в борти возів. І це ніби стало сигналом — барикада, яка до цього часу мовчала, ожила. Піхотинці, що стояли в резерві, послали над нею хмару дротиків, потім другу і третю. З такої відстані важкі снаряди пробивали шкіряні обладунки се-кохландійців навиліт. Натовп нападників заклубився, скипів, суголосно рикнув. Солдати, які стояли на возах, вихилилися з-за бортів і послали свої дротики просто в обличчя нападникам. Майже всі вороги, що лізли драбинами, були зметені вниз. Лучники, які підтримували атаку, навіть не встигли прицілитися в супротивника.

У ту саму мить клацнули храповики онагра, і палаючий снаряд поволі, ліниво поплив у повітрі, заточив невисоку дугу й ледь не зачепивши край барикади, розплескався за кілька кроків перед нею. Вогонь поглинув як живих, так і мертвих.

Це вже було занадто — атака зламалася. Се-кохландійці відскочили від зв’язаних возів і кинулися навтьоки. Арбалети били їм у спини. Відразу за ними відступила кіннота, що обстрілювала скелі. Вони отримали хвилинку передиху.

— Непоганий постріл… — Кавер Монель недбалим рухом обтрусив штани. — Натягнули машину на третину сили. Добрий фокус, але, як я й казав, відчайдушний. На три постріли один точно поцілить у барикаду, бо не можна бути надто точним. Ці кляті артилеристи надзвичайно ризикували. Скажи полковнику, що поранених він може відсилати вгору поза чергою.

***

Перехрестя вони проминули підтюпцем, зацікавивши собою кількох хлопів, що їхали шляхом. Кеннет вимовним жестом вказав на свій плащ, відбиваючи в селян бажання ставити питання. Вечоріло. Звідси до Белендена була менш ніж година маршу, і лейтенант вирішив, що непогано було б увійти в місто в сутінках, щоб їхнього в’язня побачило якомога менше цікавий очей.

— Кро-о-оком!

Сповільнили. Загін моментально зібрався навколо Велерґорфа.

— І що було далі? Я чув від батька, що жоден із Сімнадцятого не зійшов на вершину… — Вовк дозволив собі поминути звання.