Алтин-толобас

— Навіщо керуючому банком служба безпеки? Це ж звичайна компанія, а не яка-небудь воєнно-промислова корпорація.

— Ну, служба безпеки є в будь-якому більш-менш солідному банку, в нас у Росії без цього не можна. Є СБ і в «Євродебеті». Все як належить: начальником колишній «гебешний» полковник, хлопчики в костюмчиках, спецапаратура, дозвіл на зброю — повний ажур. Але річ у тім, що Великий Coco має і другу СБ! — вигукнула журналістка. — Причому страшенно засекречену, про неї навіть Сергеєв не знає!

— Хто?

— Сергеєв — це «гебешник», який у банку безпекою керує. Про другу СБ у «Євродебеті» взагалі жодна душа не знає, крім самого Coco. Чим це пахне?

Фандорін подумав і відповів:

— Це пахне нелегальною діяльністю. Можна припустити, що пан Coco не покінчив зі своїм злочинним минулим і зберіг структуру, призначену для протизаконних операцій.

— От і я припустила. Коли так, то, скоріше за все, офіційна СБ — це ширма, а якщо треба кого-небудь покошмарити чи під землю загнати — у Coco свій «Ескадрон» є. Це вони самі себе так називають — мені одного разу вдалося на їхню переговорну хвилю настроїтися. Теж мені кавалеристи, — похмуро хмикнула вона. — Гусарів ескадрон летючих.

— Скоріше, як в Аргентині — «ескадрони смерті», — пробурмотів Ніколас, охоплений раптовим ознобом. — Це вони хочуть мене вбити, еге ж? Але за віщо? Чим я їм зашкодив? Про «Вестсібойл» я вперше почув од вас, клянуся!

— Господи, які ж ви, англійці, темпераментні, — похитала головою Алтин Мамаева. — Ти мені даси розповісти чи ні?

Присоромлений, Фандорін притулив долоню до грудей: мовляв, прошу вибачення, буду тримати себе в руках.

— Сьогодні зранку я прилаштувалася за однією з їхніх тачок, «опель-фронтера». Оце звірюка! — заздрісно зітхнула журналістка. — Поганяйся-но за нею на моїй гасниці.

— А мені здається, що ви маєте дуже добрий вигляд у вашому економічному автомобілі, — виявив галантність Ніколас — і не вельми покривив душею при цьому.

— На «фронтері» я мала б куди ліпший вигляд. — У голосі Алтин прозвучала непідробна гіркота. — Добре, пристойні дівчата на джипі не їздять — це попсово… (Магістр згадав нотатку із записника: «Попса, попсовый (сноб.) — вульгарний, плебейський, який має відношення до масової культури», вірогідно від «pop-art».) І потім, сьогодні моя «Ока» була в масть. Нікому із ділових людей і на думку не спаде, що їм може сісти на хвіст отака комашка. Знову ж, на «Оці» легко сховатися в потоці. А відірватися вони від мене не могли, тому що ледве повзли.

— «Опель» стежив за кимось? — блиснув проникливістю Ніколас. — І тому їхав повільно?

— Взагалі-то «ескадронці» були на трьох джипах: «фронтера», «паджеро» і «ґранд-черокі». Я це швидко вирахувала, хоча вони весь час мінялися. Страшно мені зробилося цікаво, кого це вони так пристрасно пасуть.