Алтин-толобас

— Мені все відомо, — рвучко пошепки заговорила боярська дочка. — Батенько говорили. Їдеш? Що ж, дай тобі Бог, Корнію, щастя знайти. А я так і знала, що нам з тобою не судилося. Раніше я вельми високо літала, тепер ось униз упаду, об землю розіб'юся. Прощай, mon amour impossible[22]. По-своєму ж так і не скажеш, соромно.

Сашенька обхопила високого мушкетера за шию, швидко поцілувала в губи, і перш ніж розгублений Корнеліус устиг відповісти на обійми, вибігла із зали геть.

До себе фон Дорн повертався в глибокій задумі.

Головним тут було не слухатися серця, бо воно, дурне, задумало Корнеліуса погубити.

Адже цілком ясно, що треба робити. Забрати книги з алтин-толобаса і мчати навздогін за шведським караваном. Продавши коштовне каміння з окладів, лицар фон Дорн зробиться багатим і вільним, житиме не в цій дикій, безглуздій, небезпечній країні, а в милій Швабії. Це по-перше.

Лишатися з Матфеєвим безумно, тому що боярин приречений. Це по-друге. Таку велику людину, звичайно, не стратять і на дибу не підвісять — не за Йвана Грозного живемо, та от скромного начальника варти, схиляючи до обмови на опального канцлера, дуже просто поволочуть до катівні. Корнеліус здригнувся, пригадавши ката Силантія, обценьки у вугільній жаровні та вірьовку під стелею.

Ну і, зрештою, третє. Олександра Артамонівна гарна, безперечно. Але, коли вдуматися тверезо, без любовного захмеління, панночка як панночка, нічого. особливого. Чому він закохався в Сашеньку? Тільки тому, що вона одна на всю Московію схожа на справжню європейську дівицю благородної фамілії та доброго виховання. Але ж не хлопчик уже, повидав на свому віку всяких панночок і дам, не кажучи вже про простих дівок і молодиць. Пора б розуміти. В Амстердамі або тим паче в Парижі таких, як Сашенька, а то й кращих, знайдеться скільки завгодно. Особливо, якщо ти казково багатий, непоганий собою та й зовсім іще не старий.