Азартні ігри з долею

— Я знаю, ви розшукуєте Ану Немчич. Проте я мушу вам відразу ж сказати — це марно. Ми вже зробили все, що в наших силах, і це не дало ніяких результатів.

— Я маю свій метод, який значно відрізняється від вашого. У Спліті та Задарі я знайшов кількох людей, які мають певні здогади, де б вона зараз могла бути.

— Якби вона кудись поїхала і ще була жива, то вже б із газет дізналась про пошуки і вийшла б із кимось на зв’язок.

— А якщо вона поїхала за кордон?

— Гаразд, шукайте її й далі, якщо хочете. Ми вас від цього не відмовлятимемо і не перешкоджатимемо вам. Лише сьогодні, оскільки ви вже тут, зробіть послугу, про яку ми вас просимо.

Ретель нічого не відповів, лише зміряв Жміре розлюченим поглядом і поспіхом вийшов з кабінету.

— А що робити нам? — поцікавився Бонетті.

— Було б добре, якби і ви уникали ресторану. Спершу побудьте трохи там, аби Дуда вас помітив, а тоді прогуляйтесь деінде. Було б непогано, щоб і ви пішли до басейну.

— Я нікуди не піду! — заявив Франко. — Я ситий цим по горло. Я прогуляюсь готелем, вип’ю кави і потім адьйо вам з китицею! Більше того, я вам не потрібен як статист. Все одно тут не очікується нічого надзвичайного. Наскільки я розумію, ви вважаєте так само, пане Жміре?!

— Ну, загалом так. Проте напевно ніколи не можна знати.

Тюдора й далі турбувало питання тих вчорашніх чоловіків, що за ними стежили. Усупереч запевненням Шантека, він все одно думав, що це цілком могли бути Дудині посіпаки. Тож, коли Бонетті пішов, а він залишився наодинці зі Жміре, він згадав йому про ту четвірку і спосіб, у який вони за ними стежили, для того, аби перевірити, чи все справді так, як виглядає на перший погляд. Жміре після його оповіді щиро сміявся, хоча в тому сміху можна було відчути і пристойну дозу іронії.

— Ось, пане Франко, ви мали нагоду переконатися, що в нас все під контролем. Так, це були наші перевірені агенти, досвідчені у поводженні зі зброєю, які б миттєво зреагували, якби виникла небезпека. І робітник, і п’яниця, і музикант, і моряк. Я навіть не казатиму вам, скільки їх зараз є тут у готелі в різних місцях, навіть у ресторані, між тими, що обідають.

— Ви мене переконали, справді. Але в цьому так само переконався і Дуда, якщо за всім цим спостерігав. Чи ви гадаєте, що він ніколи не дивився шпигунських фільмів?

— Не сподівайтесь, що у вас якась неймовірно пильна увага. Сумніваюсь, що ви б їх побачили, якби вам у цьому не допомогла обізнаність у цій справі. Ось, наприклад, ви, зайшовши до готелю, помітили когось, хто видався вам підозрілим і не був ані туристом, ані персоналом з обслуги?

— Ні, мушу визнати: не помітив. Але ж я й не знаю всього персоналу.