Первісна. У вирі пророцтв
- Автор: Авраменко Олег Евгеньевич
- Серия: Сага про Первісну #2
- Язык: украинский
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Первісна. У вирі пророцтв». Краткое содержание книги:
Тим часом Шимас аб Нейван і Ріана вер Шонаґ, послухавшись поради диннеші, прямують на Ініс на н-Драйґ. Що їх чекає на цьому далекому острові, де тисячу років тому помер останній у світі дракон? Яке нове знання вони там здобудуть? І як це пов’язано з Ейрін та її Первісною Іскрою? А пов’язано ж напевно…
Це не пройшло повз увагу Брігід. Згодом вона розповіла, що мала інший план розмови, але змінила свої наміри й вирішила діяти прямолінійніше.
— Поки про вбивство не йдеться, — сказала вона. — А далі все залежатиме від того, як ви будете виконувати свою частину нашої угоди.
Вудочку було закинуто майже наосліп, і якби не чари забуття, Брігід не наважилася б на такий ризик. Проте удар виявився влучним. Фінвар потрапив на гачок і у відповідь приречено зітхнув.
— Отже, така ваша тактика? Заганяти людей у безвихідь, примушувати їх до співпраці, нав’язувати їм угоди, яких вони не хотіли. Я ж чітко сказав вашому посланцеві, що не збираюся мати з вами нічого спільного. Та, бачу, ви не приймаєте відмов.
„То он як воно було!“ — подумала Шайна. — „Фейлан аб Мередид запропонував Фінварові допомогу в здобутті корони, однак у того вистачило твердості відмовитись. І тоді чорний звернувся до іншого претендента… Але до кого?“
— Чому ж, ми приймаємо й відмови, — продовжувала свою гру Брігід. — Та тільки в тому разі, якщо вони щирі. А ви, хоч і відхилили нашу щедру пропозицію, все ж не пішли до відьом, нічого їм не розповіли.
— Бо й з ними я не хочу зв’язуватися. Відьми думають лише про власну вигоду, вони шкодять Катерлахові.
Перебуваючи в ілюзорній подобі, важко виказувати якісь сильні емоції. Проте Брігід володіла цим мистецтвом віртуозно, тому знущальний, зневажливий сміх кремезного здорованя пролунав у її виконанні невимушено та природно.
— Облиште, лорде Фінваре! Ще кілька років тому ви мало не плазували перед відьмами у сподіванні заручитись їхньою підтримкою. А ваше теперішнє протистояння з ними продиктоване лише міркуваннями політичної доцільності. Ви не побігли до відьом, бо насправді вам сподобалася наша пропозиція. Ви побачили в ній шанс для себе і вирішили скористатися нашими послугами, не давши нічого взамін. А так не годиться. Це зовсім неприйнятно.
На Шайнину думку, тут Брігід трохи перебрала. Навряд чи можна назвати гарною послугою невдалу спробу викрадення Марвен і Ґрайне. Швидше, це лише зміцнило позиції Бренана, а найболючішого удару завдало саме по Фінварові, бо чимало катерлахців були переконані, що серед усіх претендентів якраз він є найімовірнішим спільником чорних чаклунів.
Проте на Фінвара аб Дайхі її слова справили сильне враження. Він ще дужче зблід і, затинаючись, сказав:
— Я й гадки не мав цим користатися. Думав, що після моєї відмови далі справа не піде. Але наступного дня королю стало гірше… як і обіцяв ваш посланець… І тоді вже було пізно щось робити. Я вирішив, що на угоду з вами пішов хтось інший…
Голомозий дідуган, яким керувала Шаннон, передав її приголомшений скрик єхидним кректанням. Шайна, хоч і була шокована, змогла утриматися від зовнішнього прояву своїх емоцій. Крім того, вона миттю збагнула, що Брігід свідомо спровокувала Фінвара на це зізнання, а отже, й раніше здогадувалася, що Енгас помер аж ніяк не з природних причин. Чи то пак, знала напевно! Поза сумнівом, це було відомо й найстаршим сестрам. А ще, звичайно, Альсі — бо не могла ж друга за майстерністю лікарка серед відьом не помітити, що її пацієнт став жертвою зухвалого та підлого злочину…
Якби зараз усе залежало від Шайни, вона продовжила б виставу, дужче натисла б на Фінвара аб Дайхі й таки вибила б із нього згоду співпрацювати з удаваними чорними чаклунами. Далі вигадала б якийсь зловісний ритуал, що його Фінвар мав провести наступного дня, і влаштувала б йому пастку.
Проте Брігід так не вчинила. Зовсім не з милосердя — а просто з притаманного їй загостреного почуття справедливості. Безперечно, вона вважала Фінвара винним і була переконана, що він заслуговує на покарання. Але його вина полягала не в змові з чорними, а лише в злочинній бездіяльності, що призвела до смерті короля, і саме за це він мав заплатити.
Брігід запалила чарами світлову кулю в люстрі під стелею і скинула з себе, Шайни та Шаннон ілюзорні подоби. Побачивши, як на місці трьох грізних чорних чаклунів з’явилися не менш грізні відьми, Фінвар аб Дайхі ненадовго сторопів і втупився в них нажаханим поглядом. Відтак зіскочив з ліжка, аж підлога здригнулась, і кинувся до дверей. Однак Брігід завчасно заблокувала їх, тож він з розбігу втелющився в них своїм гладезним тілом і мало не гепнувся додолу.
— Ви звідси не вийдете, — сказала Брігід. — А якби й вийшли, що далі? Покликали б своїх людей? Розповіли б їм, що підступні відьми хитрощами витягли з вас зізнання у зносинах з чорними чаклунами?