Тут баба ворожила (2006)
- Автор: Паняєва Наталя
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Год: Гамазин
- ISBN: 966-365-092-3
- Жанр: Другие детективы
Электронная книга - «Тут баба ворожила (2006)». Краткое содержание книги:
А що скажете, якщо вам запропонують поворожити на смерть із гарантією? Тобто фірма гарантує, що той, на кого ви ворожите, обов’язково захворіє й помре впродовж кількох місяців. І все законно — контракт, штрафні санкції, оплата.
Герої нового роману Наталі Паняєвої «Тут баба ворожила» потрапили саме в таку ситуацію. І їм залишається вибір — або кликати на захист іншу ворожку, або…
Містика в нашому житті межує з реальністю. І кожен сам собі вибирає місце відносно цієї межі. Головне — щоб усе закінчилося щасливо.
— Так, я відчуваю якийсь холодок на спині, — трохи збентежено відповів Дейкало.
— Правильно, так і повинно бути. Ходімо.
Усі підвелися з-за столу. Знову рушили довгою галереєю до вже знайомої Авенірові зали.
Там знову були опущені важкі оксамитові гардини, і тьмяне світло лилося з-під стелі. У рамці для фотографій на стіні змінювалися зображення. Посередині кімнати на столі, покритому темним оксамитовим обрусом із вигаптуваними кабалістичними знаками, так само виблискувала кришталева куля на кам’яній підставці. Єдина відмінність — цього разу у бронзовій жарівні миготіло полум’я.
Авенір помітив, що поки вони йшли, Оксана кілька разів зашпортувалася, а, увійшовши до зали, відразу попрямувала до канапи і лягла, наче була геть знесиленою.
Тетяна вказала журналісту на фотель під стіною, а сама влаштувалася у масивному кріслі біля столу. Віта залишилася десь у темряві за спиною Авеніра.
— Ви принесли якусь річ тієї жінки? — спитала Володарка.
— Так, — Дейкало подав їй хустку Русі, а потім тихо клацнув кнопкою цифрового диктофона, ввімкнувши запис.
Тетяна подала знак, і всі завмерли. Спочатку Авенір нічого не зауважив, але згодом він почув бурмотіння Оксани з канапи. Вона почала ледь чутно, але продовжувала все голосніше і голосніше:
На хвилину запанувала тиша, а потім знову почулося бурмотіння:
Авенір бачив, як здригалося її тіло.
Раптом Тетяна підвелася з крісла і вийшла на середину кімнати, зупинившись перед жаровнею.
Швидким рухом руки вона намалювала коло. Авенір не встиг помітити, чим вона окреслила контур, лише побачив, як з’явилася біла лінія на підлозі.
Вставши перед колом, Володарка голосно вигукнула:
— Я закликаю наглядачів Сторожових веж!
І після паузи додала:
— Наглядаче Півночі — дух повітря! Прийди!
— Прийди! — завила Оксана на своєму ложі.
— Наглядаче Сходу — дух вогню! Прийди!
— Прийди! — підхопили Оксана і Віта.
— Наглядаче Півдня — дух води! Прийди!
— Прийди!
— Наглядаче Заходу — дух землі! Прийди!
— Прийди!
— З’явіться поміж нас!
— З’явіться! — старанно підхопили помічниці.
Далі Тетяна почала заклинати:
— Я, ваша Володарка, у цей день духовно пов’язую себе з магічним життям. Я відмовляюся від егоїстичного життя і присвячую себе відданому служінню божественному джерелу, яке творить у мовчанні, але виражає єдність роздвоєності, єдність за межами розуміння.
Я триматиму у таємниці практичне і теоретичне знання від нездатних зрозуміти його.
Я не оголошу себе чимось більшим, ніж я є, — учениця магічного життя, світла, любові і волі.
Я буду творити магічне дійство у місці, віддаленому від зовнішнього світу. Я не викажу своєї магічної сили тим, хто не може її сприймати. Я не допоможу тим, хто справді не потребує цього.
Я накладаю магічні печаті на своє замовляння!
Затим Тетяна заходилася вимовляти незрозумілі слова. Дослухавшись, Дейкало зрозумів, що вона просто переставляє літери у словах, щоб вони звучали незрозуміло. Він вже хотів було вимкнути диктофон, коли Тетяна вигукнула:
— Оксано! Ти вільна від своєї тлінної оболонки. Ти вільна і можеш злитися з господаркою хустинки. Вона, як і кожна людська істота, прагне вмерти. Смерть несе спокій і непам’ять!
Авенір нашорошив вуха.
Тетяна бурмотіла:
— Знайди слабке місце! Знайди! Стремління до смерті — природне бажання кожного! Тіло підкоряється розуму! Керуй тілом, мозку!
Раптом Оксана зістрибнула з канапи і з диким криком підбігла до Тетяни. Отетерілий Авенір побачив, що хустка Русі почервоніла. Кришталева куля на столі теж тепер сяяла червоним світлом. У журналіста запаморочилася голова. Щоб отямитися, він глянув на рамку для фотографій — там з’явилося рухливе зображення діючого вулкана.