Ідеаль, або На поміч, пардон

Невже ви хочете, щоб Лєна скінчила оце так, звисаючи вниз головою і ридаючи в апарат, що сотає її сльози? ПОРЯТУЙМО її РАЗОМ, ПАНОТЧЕ! Я майже певен, що вона прийде до вас, а може, і прийшла вже. Запевняю вас, я мало не став хорошою людиною. У вашого Бога я не вірую, та, присягаюся, я вірив у Лєну! Пам’ятаєте, як останнього разу ви сказали мені, що кохання треба цінувати? Я відказав: у кохання треба гратися. Ви сказали на те, що кохання — це тремтлива таїна, диво, що це воля Божа. Я знав: у тім і буде проблема, що колись я перейду від полювання на найкращу модель до пошуків Верховної Істоти. Бога, який розумів би мою тривогу. Бога нестям, епікурейців, депресивних гуляк і ницих боягузів. Нового Бога, що не зводиться ні до грошви, ні до сексу, Бога, якого треба знайти і створити, — такого Бога я вже давно чекаю. Я знав, що відповідь десь тут, у найбільшій країні світу. Ставши запеклим насильником, я гадав, ніби шукаю велику зорю краси, а виявилося, що мені потрібен Месія. Платон писав у «Федрі», що Бог кохання схвалює прагнення до краси. Й ось що прийшов я сказати вам, панотче: Лєна Дойчева, може, і не Пречиста Діва, проте вона — Христос! Ісус — це чеченська жінка. Чого це «забирайся відціля»? Я ж прийшов до вас покаятися, а ви оце так заохочуєте мене? Гаразд, якщо ви наполягаєте, то подаруймо Лєні бодай Непорочне Зачаття, адже невинна інфанта не має в собі первородного гріха! Добре, добре, знаю я, що вам, православним, немов сіль ув оці цей католицький винахід 1854 року, da іду я вже! Ой, відпустіть мою руку, боляче ж! Я сам знаю, де тут вихід, mushchina. Я ще повернуся у вашу парафію, як ото каже Термінатор. I'll be back! Алілуя, ваша ясновельможносте! Мені треба тільки перейти Волхонку і сягнути Пушкінського музею, де ренуарівські дівчата будуть прихильніші до мене. Й оддайте мою бляшанку з фуа-гра!