В погоні за Привидом
- Автор: Томан Николай Владимирович
- Год: 1956
- Язык: украинский
- Год: "Молодь"
- Переводчик: Григорій Г. Кулінич
- Жанр: Шпионские детективы
Электронная книга - «В погоні за Привидом». Краткое содержание книги:
— Так, цікаву ви картину змалювали, — розсміявся Єршов. — На зразок шахової задачі: ходять білі і за другим ходом дають мат. Непогано було б, звичайно. Тільки ви знову, голубе мій, забули, що противник у нас не такий уже простачок і сам у пастку не полізе. Він тепер навіть ще обережнішим буде.
— Ну, а що ж все-таки робити йому тепер? — здивовано знизавши плечима, спитав Малиновкін. — Куди податися? Де перечекати тривожний час?
— Поки у нього є мотоцикл і рація, він ще може маневрувати, — відповів Єршов.
— Хіба він наважиться тепер роз'їжджати на своєму мотоциклі та ще з нелегальною радіостанцією? його ж відразу схоплять.
— А він не такий дурний, щоб у великих населених пунктах показуватись. Проскочить де-небудь стороною. Ні, Дмитре Івановичу, не так усе це просто. Завзятий ворог ніколи сам не піде в пастку, — його ще треба туди загнати.
— Ми туди його й заженемо! — переконано сказав Малиновкін, хоч і не уявляв собі ясно, як це можна зробити.
Остання радіограма
До Аксакальська Єршов добрався тільки о четвертій годині дня. Розшукавши Джамбульську вулицю, він постукав у двері будинку номер двадцять один і спитав Арбузова.
— Я і е Арбузов, — відповів йому рудоволосий чоловік середніх років у гімнастьорці військового покрою.
— Дуже приємно! — люб'язно поздоровкався Єршов. — А я Мухтаров Таїр Олександрович. Привіт вам привіз од Жанбаєва.
Ніщо не змінилося на сухорлявому, невиразному обличчі Арбузова. Трохи припухлі, наче заспані очі його дивилися, як і раніше, байдуже. Єршов навіть подумав, що він не туди потрапив, але хазяїн, так і не змінивши виразу обличчя, раптом промовив:
— Прошу вас, Таїре Олександровичу, заходьте, будь ласка!
Відчинивши перед Єршовим двері, він провів його в невелику кімнату з єдиним вікном, що виходило у двір. У кімнаті біля вікна стояв маленький столик, біля стіни — диван і два стільці. Ніякої іншої мебелі не було.
— Влаштовуйтесь тут, — тим же самим байдужим голосом промовив Арбузов. — Я сьогодні вихідний і весь день буду дома. Коли що потрібно буде — покличете.
Єршов поставив на стіл свій чемодан з рацією і подивився на годинник. Було пів на п'яту, а о п'ятій у нього мала відбутися розмова з Малиновкіним. Лейтенанта він залишив у Перевальську, домовившись зв'язуватися з ним по радіо через кожну годину.
Було без п'яти хвилин п'ять. Єршов зачинив двері своєї кімнати на защіпку і розкрив рацію. Рівно о п'ятій годині Малиновкін подав свої позивні. Єршов відповів йому і незабаром прийняв таке шифроване донесення.
«Шофер вантажної колгоспної машини Шаріпов повідомив начальника Абайського відділення МВС, що о восьмій годині ранку його машину зупинив на дорозі підозрілий чоловік із слідами крові на одязі і почав просити бензину. Шаріпов відмовив йому. Тоді невідомий вихопив пістолет і вистрілив у шофера. Пораненому Шаріпову вдалося однак ввімкнути швидкість і втекти. Начальник Абайського відділення МВС одразу ж вислав на місце події загін мотоциклістів. Вони прочесали весь район, але нічого підозрілого не знайшли. На всякий випадок в районі події чергують тепер два мотоциклісти. Випадок цей стався за двадцять п'ять кілометрів від станції Абайської. Вважаю, що напад на Шаріпова зробив Темірбек».
«Так, може, це й справді Темірбек або навіть сам Жанбаєв, — розмірковував майор Єршов, замислено походжаючи по кімнаті. — Але навіщо йому бензин потрібний? Не могло ж таке трапитися, щоб бак його машини випадково був незаправлений? Хіба могла така обережна і досвідчена людина, як Жанбаєв, припуститися такої необачності? Але в чому ж тоді справа?»
О шостій годині Малиновкін знову зв'язався з Єршовим по радіо, але нічого нового не повідомив.
Нові відомості надійшли тільки о восьмій годині вечора. Малиновкін доповідав, що радистам Перевальського відділення МВС удалося підслухати радіопередачу, зашифровану текстом вірша Едгара По. Мабуть, це було донесення Жанбаєва своєму резидентові:
«Мене обстріляли залізничники. Пошкоджено бак з пальним. Сам легко поранений в руку. Добрався тільки до Абайська. Дістати там бензину не вдалося. Мотоцикл тепер непотрібний. Доведеться кинути через це і рацію. Залишатися в районі Абайська рисковано. Скрізь нишпорять мотоциклісти. Чекаю ваших вказівок».
Що відповів Жанбаєву резидент, прийняти не вдалося. Перешкодив гуркіт грози, що почалася. Проте начальник Перевальського відділення МВС одразу ж розпорядився — ретельно прочесати лісисту місцевість в районі Абайська. В результаті вдалося знайти пошкоджений мотоцикл і, видно, навмисне виведену з ладу рацію.