Українська Повстанська Армія 1942-1952
- Автор: Мирчук Петр
- Язык: украинский
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Українська Повстанська Армія 1942-1952». Краткое содержание книги:
Для того, хто пише її історію, це означає, що побіч винотовування й провірювання самих фактів, він мусить при кожному з них ще мозолитись розшифровуванням псевду, бо кожний бієць УПА, від Головного Командира, до звичайного рядовика, закритий для посторонніх глядачів, і навіть для своїх приятелів, псевдом, прибраним іменем. Умовини підпільної боротьби з таким безоглядним тоталістичним режимом як націонал-соціялізм та большевизм, змушують революціонерів міняти свої псевда у висліді чого одна людина виступає в різних етапах боротьби, під різними псевдами, або й вживає різних псевд у той сам час. (наприклад: інж. Роман Шухевич - відомий зразу як сотн. Щука, як Головний Командир УПА, стає відомим як ген. Тарас Чупринка, як Голова підпільного уряду України, Генерального Секретаряту УГВР - під псевдом Роман Лозовський, а як Голова Проводу ОУН - під псевдом Тур). Розкриття псевда дозволене тільки після смерти даного революціонера і то лише тоді, коли це не може стягнути репресій на його рідню, ні пошкодити справі. (При тому інтересно зазначити, що українські революціонери з Осередніх та Східніх земель, з правила не бажали собі розкривання їхніх псевд навіть у випадку їх загибелі.) Ізза цього чимало командирів покищо мусить реєструватися в історії тільки їхніми псевдами.
Крім цього, з конспіративних причин, так у фронтових звідомленнях УПА як і в підпільній літературі не подавано структури УПА і дуже часто навіть назв частин УПА, що звели даний бій. Багато документів дій УПА в воєнній хуртовині пропало, багато акцій взагалі залишились поза реєстром.
Не дивлячись на всі ті труднощі, з яких мусять випливати згадані недотягнення нашого начерку історії УПА, ми, спираючись на публіковані вже в Краю документи та додаткові інформації деяких учасників боротьби, рішились дати його до рук загалу, щоб, крім усего іншого, заохотити тих, які можуть додати певні доповнения, чи уточнення подати їх, заки ще час вспіє затерти їх в їхній пам'яті. Бо нашим обов'язком є - передати майбутності якнайточніше записані сторінки тієї великої героїчної епохи нашого народу, що називається історією УПА.
З початком 1946 р. дії УПА на Закерзонні кріпшають. Ось дещо з їх реєстру:
15. 2. 46 р. банда ВП напала на присілки с. Ваставне Храпи і Пискорі (Ярославщина) і зразу кинулася грабувати й арештувати українське населення. На польських бандитів зробив наскок вд Месники - 1. Сильним вогнем повстанцям пощастило виперти ворога із становищ, що він встиг був зайняти, та ввійти в село. Під час бою ворогові наспіла допомога силою 400 чоловік ВП, що квартирувало в с. Радава. Прибулі почали обстрілювати повстанців з важких кулеметів і гармат. Повстанці, утративши 3 убитими, відступили.
5. 3. 46 р. повстанці розігнали конвой із 70 вояків ВП, що вели на вивіз переселенців із сс. Тирява і Сільна і Самушова до Сянока. Селяни повернулися додому.
8. 3. 46 р. вд УПА провів бойову акцію на м. Любича (пов. Томашів), де в той час квартирувало щось із 900 чол. ВП. Повстанці, поділившись на три групи, виконали такі завдання: 1-ша група перетяла телефонічні сполучення, здобула залізничну станцію, звільнила велику групу переселенців, що перебували під ворожим конвоєм, спалила 80 вагонів; 2-га наскочила на головний військовий штаб, цілком знищила його приміщення, спалила урядові документи; 3-тя - вимінувала міст на лінії Рава Руська - Любачів та обстріляла густим вогнем сс. Тенетиська, Князі, де стаціонували Більші ворожі з'єднання. Ворожі втрати - 55 убитими, між ними 1 підполковник, 1 капітан, 4 поручники, 7 осіб переселенчої комісії, близько 70 поранених.
12. 3. 46 р. на залізничному шляху Олешичі - Нова Гребля повстанці пустили під укіс поїзд, яким їхало ВП з Ярослава до Томашова переселювати українців.
14. 3. 46 р. повстанці зробили на шляху Милків - Старе Село (пов. Любачів) засідку на банду ВП, що верталася, пограбувавши с. Милків. Ворог, утративши 16 убитими та 8 пораненими й залишивши частину пограбованого майна, панічно втік.
14. 3. 46 р. повстанці зробили засідку на шляху Ярослав - Любачів між присілками Бахурі - Томси. На засідку наїхало 2 автомашини пограничників; залоги їх зліквідовано. Ворог мав 17 убитих, між ними 1 майор енкаведист, 1 капітан, 2 поручники.
17. 3. 46 р. ВП заатакувало пвд УПА, що квартирував у с. Фельбах (пов. Любачів). Пвд відступив до лісу, де прийняв бій, в якому ворог утратив 17 убитими й багато пораненими. Пвд мав 1 убитого і 1 пораненого.
21. 3. 46 р. банда ВП напала на с. Улюч (Перемищина) та з місця почала його грабувати. В селі в цей час квартирували 2 відділи УПА, які зустріли бандитів вогнем. Убито 3 грабіжників і 1 поручника артилерії взято в полон. Повстанці перейшли до оточения ворога. Бандити зауважили це та почали панічно тікати в бік с. Добра Та тут чекала на них засідка, що вбила ще 5 бандитів.
25. 3. 46 р. пвд УПА знищив із засідки при гостинці Любачів - Горинець 8 бандитів ВП. Здобуто транспорт харчів.
28. 3. 46 р. вд Месники - 1 провів наскок на станицю (міліція обивательська) в с. Залусся (пов. Ярослав), де перебувало близько сотні польсько-большевицьких бандитів. Станицю цілком знищено і зруйновано. Ворог утратив 16 убитими. Відділ утрат не мав.
28. 3. 46 р. повстанці наскочили на станицю МО в с. Нове Брусно (пов. Любачів) і без власних утрат знищили 11 бандитів.
28. 3. 46 р. вд Месники - 2 наскочив на станицю МО в с. Лівча (пов. Любачів). Станицю знищено в бою, вбито 31 міліціянтів. Власні втрати 2 легко поранені.
28. 3. 46 р. повстанці наскочили на МО в с. Горинець (пов. Любачів) де перебували 22 польсько-большевицьких бандитів, між ними 7 енкаведистів. Після короткого бою ворог панічно відступив залишивши 13 убитих і 1 пораненого. Повстанці втрат не мали.
2. 4. 46 р. вд УПА зробив засідку на ВП з Бірчі, що постійно грабувало с. Тростянець. На засідку найшла група грабіжників, з якої у завзятому бою 14 убито й 16 поранено. У повстанців втрат не було.
15. 4. 46 р. пвд УПА зробив засідку б. с. Молодич (пов. Ярослав) на ВП, що попереднього дня палило українські хати у цьому селі. Із засідки знищено 10 бандитів, здобуто кулемет "Максим", кулемет МГ і іншу зброю.
16. 4. 46 р. повстанці зробили засідку на ВП на шляху Угнів - Річиця (пов. Томашів); знищено 12 бандитів.
16. 4. 46 р. повстанці без власних втрат знищили із засідки на шляху Угнів - Белз 12 польсько-большевицьких бандитів, між ними 1 поручник і 1 лейтенант НКВД.
18. 4. 46 р. 60 бандитів УБП (Ужонд Безпєченства Публічнего) напали на с. Конюша (пов. Перемишль), де заскочили 8 повстанців. Повстанців оточено. Вони боронилися до останнього набоя, і жоден не пішов в полон. У завзятому бою впали всі, крім важко поранених, з яких один зразу ж помер, а другого бандити замучили в Перемиській тюрмі. Не зважаючи на нелюдські тортури, він не тільки не зрадив жодних підпільних таємниць, а, скатований, плював опричникам у вічі.
22. 4. 46 р. вд УПА під командою к-ра Ш. провів бойову акцію на залізничну станцію в Угневі. В місті в цей час стаціонувало щось із 400 чоловік, ВП, крім цього на станції було близько 100 чоловік ВП. Повстанці підсунулися під самі ворожі стійки та бравурним наступом зайняли станцію і кілька прилеглих будинків, де стаціонувало ВП. Вояки ВП, більшість у самій білизні, панічно втекли. Повстанці спалили станційний будинок, будинки, де квартирувало ВП, і вагони на станції. Ворог мав щось 30 вбитих і кількадесять поранених. Здобуто багато зброї й амуніції. Повстанці мали 11 легкоранених.
24. 4. 46 р. вд Вовки зробили засідку на шосе Грубешів - Баряж на автоколону ВП. Із 18 авт ані одно не втекло від повстанців. Під час, коли після переможного бою з залогою цих авт, вбивши деяких з неї й деяких роззброївши, повстанці докінчували палити автомашини, над'їхало ще одне авто і танкетка, повні енкаведистів. Після завзятого бою повстанці розігнали енкаведистів і знищили танкетку. Ворог утратив 51 убитими. Здобуто зброю й амуніцію. Знишено 19 автомашин і танкетку. Повстанці втратили 1 убитого.
25. 4. 46 р. відділи УПА провели відплатну акцію на польське бандитське село В'язовницю (пов. Ярослав), де в цей час квартирувало 140 міліціянтів, 120 "штурмівки", 50 енкаведистів, 250 чоловік бандитської "самооборони", крім великого числа цивільних озброєних бандитів. Відділи повстанців під охороною власного сильного вогню вдерлися в село, де було зведено запеклі вуличні бої. У наслідок ворог був цілковито розгромлений, спалено 2/3 бандитського села. Знищено щось із 500 бандитів. Повстанці втратипи 8 убитими і 13 пораненими.
27. 4. 46 р. повстанці звільнили 8 фір переселенців із с. Команча (Лемківщина). Конвоїрів розігнано.
28. 4. 46 р. в лісі б. с. Шмітків (Грубешівщина), заскочені польсько-большевицькими бандами, пострілялися у безвихідній ситуації 11 повстанців з ройовим Дібровою. Два важко поранені, що попали в полон хоч зазнали недлюдських тортур, не зрадили жодних військових таємниць.
В квітні 1946 р. під містечком Плазів (Любачівщина) повстанці висадили в повітря поїзд оперативного відділу НКВД. Убито капітана НКВД і багато інших старшин і рядових енкаведистів.
5. 5. 46 р. повстанці наскочили на 300 бандитів ВП, що виселювали с. Хоробрів (Грубешівщина). Ворога цілком розгромлено. Він утратив 15 убитими, 5 попало в полон, яких звільнено. Здобуто багато зброї. Повстанці втрат не мали.
7. 5. 46 р. ВП найшло на табір цивільного населення в лісі б. с. Люблинець (Любачівщина). Повстанці, що також квартирували в цьому селі, стали в обороні мирної людности. Вони звели бій з ВП, в якому без власних втрат, знищили 16 польських бандитів та багато поранили. Ворог панічно втік.
9. 5. 46 р. групка українських повстанців та кілька місцевих селян прогнали сотню ВП, що грабувала с. Полянки (пов. Лісько).
12. 5. 46 р. вд УПА убив з засідки біля м. Балигород (пов. Лісько) 10 солдатів ВП і багато поранив.
12. 5. 46 р. повстанці на шляху Угнів - Корчів підмінували поїзд, в якому їхали енкаведисти. Було вбито щось 50 енкаведистів та знищено кілька везених гарматок і скорострілів. Крім цього в бою знищено ще трьох енкаведистів.
13. 5. 46 р. повстанці під ком. к-ра М. зробили засідку б. с. Габківці (пов. Лісько). На засідку наїхало авто з большевицькою переселенчою комісією. Авто спалено і знищено 19 польсько-большевицьких бандитів. Між ними 2 майорів і 2 поручників.