Нові пригоди Електроніка
- Автор: Велтистов Евгений Серафимович
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Год: "Школа"
- ISBN: 966-661-446-4
- Переводчик: Микола Видиш
- Жанр: Детское фэнтези
Электронная книга - «Нові пригоди Електроніка». Краткое содержание книги:
Створений фантазією письменника Євгена Велтистова «електронний хлопчик» Електронік давно став одним із найулюбленіших героїв дітвори у багатьох країнах світу. У повістях «Переможець неможливого» і «Нові пригоди Електроніка» всюдисущий «хлопчик із чемодана» не лише активно допомагає своїм друзям створювати грандіозний проект майбутнього — «Космічний корабель «Земля», але й встигає закохатися.
— Спасибі, мамо, — зовсім по-людськи сказав Електронік, поклавши руку на теплу панель лічильної машини.
Це була Електронікова мати — машина, яка колись розрахувала його схеми. Порівняно з ним вона була повільна, громіздка, застарілої конструкції й доживала свій вік, займаючись дуже давнім ремеслом — порівнянням погоди на земній кулі за всі минулі часи. Проте вона була вкрай потрібна Електронікові в критичний момент його життя! За невиразними спогадами перших хвилин існування, за будовою своїх схем Електронік перебрав тисячі машин обчислювального центру, щоб відшукати ту єдину, яка дасть безпомилкову пораду, зрозуміє його.
— Я викликаю на бій шість найкращих гравців світу, — сказав Електронік.
Після недовгого мовчання лічильна машина зашурхотіла перфострічкою.
— А якщо ти програєш?
— Я вивчив усі шахові партії. Здається, я знаю те, що шукаю: як робить відкриття людина…
— Невже ти хочеш перевершити саму людину?
— Ні, мамо. Я стараюся не для себе. Для людини…
— Ти порадився зі своїм учителем?
— Професор знає, що я розв’язую цю задачу. Або я програю остаточно, або буду переможцем неможливого. Від мене цього чекають друзі.
І він увімкнув радіо. Звучала урочиста, смілива мелодія, в якій повторювалася фраза: «Електронік потрібен усім»!..
— Ти чуєш, мамо? — запитав він.
— Ти будеш Переможцем неможливого. Я спокійна за тебе, — зробила висновок, подумавши, машина.
Чому Електронік вибрав саме шахи?
Винаходи, які він робив разом з восьмикласниками, привели до несподіваних результатів.
Фізики просили показати антигравітаційний пристрій. Нова система пересування зацікавила їх. Але килимок було загублено.
Астрофізики й астрономи бомбардували школу телеграмами про розрахунки енергії надзірок.
Біологи не розуміли, чому дивна істота, схожа на корову, то нестримно росте, то знову зменшується.
Електронік розгубився: одна справа — відповідати на уроках, а друга — науково обґрунтовувати винахід, давати в кінцевому підсумку поради людству. Та ще які поради — про майбутнє! Про польоти до зірок, про енергію для кораблів, про нові умови життя…
Хоч який серйозний був задум проекту «Космічний корабель «Земля», але не могли ж його автори збудувати справжній антигравітаційний корабель!
Відповіді на всі важливі запитання про майбутнє вимагали точних розрахунків, перегляду величезної кількості варіантів. Жодна в світі машина не розв’язала б такі задачі й за мільйон років. А люди не могли чекати.
Відповіді у вигляді формул, математичні моделі майбутнього — ось що хотів запропонувати Електронік. Для цього треба було вміти грати в шахи, як людина.
Шахова гра, в якій випробовував свої сили Електронік, давала йому змогу не перебирати варіанти, а знаходити нові шляхи осмислення інформації, найкоротші рішення.
Чемпіонати світу з шахів серед комп’ютерів проводилися не раз. У них було все, що належить для міжнародних змагань: учасники, судді, болільники, нагороди переможцям. Більше за всіх переживали вчені, котрі складали програму для своїх машин. Самі гравці, які перебували в різних кінцях планети, не хвилювалися, роблячи черговий хід, і не відчували взагалі ніяких емоцій з приводу своєї перемоги чи поразки. Зате вони аналізували помилки й вчилися грати дедалі краще.
Але ніколи ще машина не вигравала у знаменитого шахіста. Поки машина перебирала варіанти, досвідчений гравець робив несподіваний хід, і комп’ютер не міг передбачити всі його наслідки. Сили їхні були неоднакові.
Якось Електронік признався Громову:
— Вчителю, ви пам’ятаєте, як я сказав вам, що розв’язую найважчу для себе задачу, й ви запропонували зіграти в шахи. Я здався через кілька ходів, але я задумався. Спасибі за підказку! Шахи допомагають мені збагнути творчий процес. Можливо, я навчуся грати, як людина…
Того вечора вони розмовляли дуже довго. Громов знав, як нелегко навчити шахової стратегії звичайний комп’ютер: для цього потрібна гнучка мова програм, схожа на природну людську мову. З Електроніком все було складніше. Він вибрав найважче рішення: або він обіграє чемпіона, або… Перемога могла відкрити нові блискучі можливості для співробітництва людини й машини.
Поразка… Поразка, можливо, була небезпечна для Електроніка: адже він умів почувати…
Громов хвилювався за учня, який сам мав розв’язати свою задачу. Перемога в шаховій грі привела б його та всі у світі комп’ютери до великого відкриття.
Чотирнадцяте квітня