Нові пригоди Електроніка
- Автор: Велтистов Евгений Серафимович
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Год: "Школа"
- ISBN: 966-661-446-4
- Переводчик: Микола Видиш
- Жанр: Детское фэнтези
Электронная книга - «Нові пригоди Електроніка». Краткое содержание книги:
Створений фантазією письменника Євгена Велтистова «електронний хлопчик» Електронік давно став одним із найулюбленіших героїв дітвори у багатьох країнах світу. У повістях «Переможець неможливого» і «Нові пригоди Електроніка» всюдисущий «хлопчик із чемодана» не лише активно допомагає своїм друзям створювати грандіозний проект майбутнього — «Космічний корабель «Земля», але й встигає закохатися.
Не треба було довго розпитувати, щоб дізнатися, що за ніч корова зжувала півстіни павільйону й два дерева у дворі, а потім відкусила здоровенний шматок драбини в необережної пожежної машини. Бетон, скло, деревина, сталь — все було по зубах Надії. Зараз вона жувала металеву драбину.
Винахідник так перелякався, побачивши це, що побіг шукати Електроніка.
— Він, тільки він знає, як її спинити, — повторював біолог. — Він з Рессі радився… Що тепер буде?
— Їдьмо на виставку! — сказав Таратар.
…ФермопІла Туріна розбудив дзвінок Королькова. Піаніст довго не міг зрозуміти, хто такий Електронік і як він може відшукати його, але зрештою звелів своєму новому знайомому приїхати.
Професор був серйозний і зосереджений. Дуже коротко виклав піаністові суть справи, і той чомусь відразу повірив, що вони знайдуть Електроніка. План Королькова полягав у такому: він написав невеличкий твір, у якому чітко звучала музична фраза «Електронік потрібен усім». Якщо цю п’єсу виконає сам Турін, то її передадуть по радіо, й Електронік почує заклик, зрозуміє, що його розшукують друзі.
— Пропозиція приймається, — сказав Турін, глянувши на червоні від безсоння очі автора. — Котра зараз година?
— Десята година ранку.
У квартирі Туріна були зашторені вікна, горіло електричне світло.
— За роботу! — сказав піаніст, прямуючи до рояля. — Попрошу ноти.
Кілька хвилин Турін вивчав нотний аркуш, потім торкнувся до клавіш, зіграв перші фрази.
— Ні, не так, — поморщився він. — Треба в іншому ключі.
Піаніст зіграв знову й несподівано посміхнувся:
— Щось виходить… Як, колего?
Колега, червоний від збентеження, не розумів: невже це він написав таку чудову музику? Але ясно чув фразу:
«Електронік потрібен усім», — значить, звучала саме його п’єса. Турін зазначив, що в цьому творі відчувається настрій автора, його душа, є точно виражений смисл, і Професор правильно зрозумів ці слова як невисловлену критику з приводу «вертольотного концерту». Його душа, його думки — зниклий Електронік, якого так чекають товариші.
За годину Турін закінчив роботу над п’єсою. Дещо було скорочено, дещо додано, а головне — мелодія, задумана автором як лірично печальна, звучала радісно, сонячно й трохи урочисто.
— Ти згоден з таким трактуванням? — запитав Турін. — Адже він мусить повернутися. «Електронік потрібен усім!» Розумієш, Корольков?
Корольков лише червонів у відповідь.
Піаніст подзвонив у музичну редакцію радіо й запропонував записати невеличку п’єсу в його виконанні. Там, певна річ, з радістю погодилися, призначили час.
Турін переодягнувся, вийшов до автора в парадному костюмі, накрохмаленій сорочці й метелику. Професор навіть злякався — такий урочистий вигляд мав піаніст.
— Ніколи не виступав у ролі музиканта-міліціонера, — ніяково признався Турін. — Як ти гадаєш, чи варто відкривати працівникам радіомовлення наш таємний план? — І, нагнувшись до Професора, запитав заклопотано: — До речі, як там на вулиці — не дуже слизько?
Майя Свєтлова розмовляла по телефону з академіком Кримовим.
— Розумієте, ми його шукаємо! Ви повинні допомогти!
— Але як? — весело відповідав Кримов. — І чому я?
— Хіба ви не здогадалися, що тільки один Електронік знає будову а-килимка? Він запропонував мені схему!.. Розумієте, як це важливо, товаришу академіку?
— Розумію. Куди приїхати? Як визначити його прикмети? Де ваш учитель?
— Ми всі на виставці, — заторохтіла Майка. — Тут смирновська корова все поїла. І тільки через те, що їй забули на ніч залишити харчі. До речі, корова а Юпітера й килимок з Юпітера, треба тільки налагодити зв’язок з Рессі. А живого двійника Електроніка ми вам покажемо.
Поки Майка розмовляла з академіком, біля вольєра з коровою знову сталися несподівані події: Надія почала зменшуватись у розмірах. Вона худнула на очах у присутніх, поки з гіганта не перетворилася на колишню угодовану корову. Ніхто не міг зрозуміти причину цього явища. Пожежники, принаймні, вважали, що перетравити здоровенний прогін сталевої драбини не в змозі навіть такий могутній організм.
Приїхали фахівці, оглянули тварину, порозмовляли з Віктором Смирновим. Хазяїн корови зовсім розгубився, на всі запитання відповідав лаконічно: «Треба порадитися з Електроніком».
Біологи запровадили чергування у вольєрі.
Той, кого шукав увесь клас і багато знаменитостей, сидів у напівтемному залі Інституту прогнозів погоди, бесідував із старою машиною.
— Як ти гадаєш, я правильно вирішив?
— Ти дуже розумний, Електроніку. Ти чиниш правильно.