«Батько народів» очима часу

...Для того, щоб правильно зрозуміти смисл і мотиви укладення пакту 1939 року, необхідно насамперед збагнути загальну довоєнну зовнішньополітичну концепцію Сталіна.

Справа в тім, що Сталін задовго до 1939 року задумав зіштовхнути Англію, Францію та Німеччину — і він, очевидно, вважав, що це зіткнення стане генератором революційних подій у Західній Європі, а СРСР зможе стояти осторонь у позі "третього радіючого". Але це був колосальний прорахунок, допущений Сталіним через його невігластво. Не знаючи європейської політики, він не зрозумів, що безпека нашої країни була нерозривно пов’язана з безпекою Англії і Франції. Так було завжди: наші країни були історично об’єднані боротьбою проти німецької експансії, вони традиційно перебували в одному човні, з котрого не можна було вилізати. Підписавши з Гітлером пакт про ненапад, Сталін підписав тим самим вирок Радянському Союзу, тому що він дозволяв здійснити загальний стратегічний план війни, який розроблявся німецьким генералітетом ще з часів першої світової війни: нанесення першого стратегічного удару на Заході, розгром Франції, звільнення тилу, зміцнення тилу, а після цього — напад на Росію. Сталін ліквідував стримуючий фактор Росії для Гітлера і дозволив йому таким чином розбити Францію й зміцнити свій тил для головної мети — розгрому Радянського Союзу. З Німеччиною категорично не можна було укладати договір, бо він відкривав зелену вулицю другій світовій війні.

Якби війна почалася в вересні без наявності пакту 1939 року, вона б не розвивалась так несприятливо для нас, тому що Гітлер був б затиснутий в лабети з двох сторін — з заходу і зі сходу. Фактор Радянського Союзу діяв би на Гітлера і не дозволив би йому такої швидкої перемоги навіть над Польщею. Аналізуючи всі ці обставини, мимоволі доходиш висновку, що це було згубне рішення — і насамперед для інтересів Радянського Союзу. Тому що від пакту виграла тільки одна людина — Адольф Гітлер і фашистська Німеччина в цілому. Для нас це була суцільна втрата.

...До речі, про Сталіна. Нині кажуть, що він був параноїк, хворий і т. д. Звичайно, може бути, ця хвороба — паранойя — своєрідна, тому що він, окрім всього іншого, все-таки умів бути найпривабливішою людиною. Мені довелось чотири роки — щомісяця, а іноді й кожного тижня — сидіти поруч з ним. Він умів подати себе привабливою людиною. Подивіться, як він вплинув на Ромен Роллана, Анрі Барбюса, Ліона Фейхтвангера, Бернарда Шоу — всі вони йшли від нього зачарованими. Черчіль теж весь час просив Сталіна пробачити його за те, що він брав участь в інтервенції. Черчіль — така особистість і раптом просить Сталіна вибачити йому! Так що, який би він не був жорстокий, підступний, страшний, при зустрічах з іноземними представниками не могло бути мови про страх. Тут уже не можна сказати: він добився цього тому, що його боялись і його підтримувала структура страху.