Світло чорної свічки

— Сядь на підлогу! — наказав він.— Ноги зв'яжи своїм поясом. Тільки без коників! Зрозумів?

Лауренц покірно виконав його волю. Солдат ще зв'язав йому руки за спиною ремінцем, на якому туарег носив свою нагрудну торбу.

Коли втікач робив гак, щоб досягти оазису з північного сходу, його переслідувач подався прямо на високі пальми Ель Хубси. Туарег вирішив приготувати в будинку крамаря пастку на німця і вірив, що той таки потрапить до неї. Зовсім випадково підслухав він розмову між крамарем і легіонером. З тієї розмови з'ясовувалося, що зв'язковий бороданя в оазисі грає подвійну роль. Ніхто інший як крамар повідомив французів про маршрут каравану контрабандистів. На його прохання в оазисі залишили одного легіонера. Крамар боявся, що бородань може запідозрити його, коли на умовленому місці поруч з партією зброї, вже захопленою французами, зустріне легіонерів. Лють охопила запального туарега, у нього запаморочилося в голові. Він ускочив до кімнати й, не тямлячи, що робить, устромив ножа у крамареву спину. Недовго морочився він із легіонером. Сильним ударом звалив його на підлогу. Аж тут нагодився Лауренц і повернув хід подій.

Легіонер вийшов до комори й невдовзі повернувся з пляшкою коньяку. Дуже обережно витяг він ножа з крамаревого плеча, по пояс роздягнув важкопораненого і промив рану коньяком. Потім від полотняного сувою відрізав шмат тканини, порвав його на смужки і, мовби справжній санітар, перев'язав рану. Пораненого переніс до суміжної крихітної спальні і поклав на ліжко. А сам заходився прибирати в кімнаті з кумедною в такій ситуації старанністю. Він навіть змів докупи скалочки скла. А що зв'язаний Лауренц заважав йому, то він звів його і посадовив на стілець. Потім кудись знову щез і по хвилині з'явився з двома смуглявошкірими чоловіками. Їхні обличчя були відкриті. Обидва жителі оазису байдужісінько поглянули на трупа, вхопили його й поволокли з будинку. Легіонер замкнув за ними двері, якусь хвилю постояв у задумі, мовби відпочивав після важкої роботи, потім задоволено оглянув усе довкола і повагом рушив до стола.

— Кругом сама погань,— буркнув він. Гепнувся на стілець, простяг ноги, дістав з кишені пом'яту сигаретну коробку.— Теж закуриш?

Лауренц кивнув головою.

Легіонер і собі закивав і запалив дві сигарети. Одну тицьнув у губи полоненому. Крамар розповів йому, що це за втікач з Ель Параїсо.

— Гидотна земля. Гидотне життя. А ти, ідіоте, вештаєшся тут, де найбільше цієї гидоти. Давно з нашої холодної батьківщини?

— В серпні буде три роки.

— Там найкраще у світі пиво.

— Не тільки пиво.

— Я знаю. Тридцять три золоті медалі з олімпіади, автострада, лікарняна каса і фюрер... Зараз завию від туги.