Cеред таємниць і чудес
- Автор: Рубакин Николай Александрович
- Год: 1962
- Язык: украинский
- Год: Видавництво ЦK ЛKCMУ «Молодь»
- Переводчик: Л. К. Кулініченко
- Жанр: Прочая религиозная литература
Электронная книга - «Cеред таємниць і чудес». Краткое содержание книги:
Усе своє життя письменник присвятив справі народної освіти.
Палко пропагуючи знання серед мас, М.О.Рубакін створює енциклопедичну тритомну працю «Серед книг», що охоплює найрізноманітніші галузі знань.
У книзі «Серед таємниць і чудес» талановитий популяризатор наукових знань захоплююче розповідає про загадкові, таємничі явища природи, які марновірні люди довгий час вважали надприродними, чудесними. Церковники, намагаючись укріпити віру в бога, підтримували цю хибну думку, а нерідко і самі творили «чудеса».
Чимало безглуздих вірувань у різні релігійні вигадки, «чудеса» є і тепер.
Книга М.О.Рубакіна зриває ореол святості з подібних «чудес», показує, як наука крок за кроком розкриває всі таємниці природи, не лишаючи місця для сліпої віри — релігії.
А все, що відбилося, зберігається там, інакше кажучи, запам’ятовується: і кольори, і розміри, і світло, і тіні, і обриси.
Те, що запам’яталось, тримається міцно. І не тільки тримається, але може й пригадатися, тобто ніби ожити. А коли все це оживає, тоді людині здається, що вона бачить його знову.
Це саме і сталося з сліпим офіцером. Сліпий, безокий офіцер побачив видіння. Чим же він їх побачив? Не очима, а мозком.
Отже, тут суть справи не лише в очах, а і в мозку.
У сплячої людини теж очі не діють, а вона все-таки бачить спи.
Бувають ще такі хвороби, під час яких очі перестають бачити, хоча вони нітрохи не зіпсовані і не хворі. Чому ж це буває? Тому, що ушкоджено тут мозок, а не око, причому ушкоджено саме в тому місці, де кінчаються зорові нерви і де зберігаються сліди від усього, що людина колись бачила. Це місце розташоване в мозку, біля потилиці. Траплялися такі випадки: на війні людину поранено саме в це місце голови; як тільки це сталося, людина втрачає зір, — око вже не може бачити, хоча й лишається цілим. Пошкоджено мозок, а не бачить око.
Але людина сліпне від рани в мозку лише тоді, коли пошкоджено певне місце всередині голови, саме на потилиці. На малюнку зображено людський мозок, а на ньому показано місце, яке повинно залишатися цілим і недоторканим, щоб людина могла бачити. Це місце зветься центром зору.
Досить у центрі зору пошкодити хоч трохи поверхню мозку, як уже правильність людського зору порушується. А досить це місце чимось збудити, стурбувати, подразнити, як людині починає здаватися, що вона щось бачить. Це пояснюється особливо будовою мозку.
ОСОБЛИВА БУДОВА МОЗКУ
На поверхні людського мозку є речовина сірого кольору, яка оповиває весь головний мозок з усіх боків наче корою. Ця сіра речовина так і зветься — корою головного мозку. Сама ж товща мозку являє собою речовину білого кольору.
Розглянувши у мікроскоп тонку пластівку, вирізану з сірої кори мозку, можна побачити, що ця кора має складну будову. На малюнку видно круглі і трикутні грудочки особливої форми, одні більші, інші менші, В мозковій корі їх дуже багато. їм дано назву клітинок. Ці клітинки мають особливі відростки, схожі на вусики. Одні з таких відростків дуже довгі, а інші короткі, як це показано на малюнку. Довгий відросток схожий на дуже тонку ниточку або волокно.
З отаких нервових ниточок і утворено очний нерв. У цьому нерві безліч таких ниточок» складених уздовж одна поряд з іншою. Кожне волоконце нерва іде в око від якоїсь клітинки, що міститься в сірій речовині (корі) головного мозку, в центрі зору. По таких ниточках — волокнах і передається з ока в клітинки те, що людина бачить, а там уже ніби відбивається все бачене.
З таких клітинок складається сіра кора головного мозку, а біла товща його створена головним чином з самих ниточок — нервів. У корі людського мозку є щонайменше 14–15 мільярдів нервових клітин. Зрозуміло, вони дуже маленькі, і простим оком їх не побачиш.
ЯК І ЧОМУ МИ ЧУЄМО
Було вже сказано, в чому полягає суть людського зору, Подібно до цього побудовано і людський слух.
Кожен знає, що людина чує вухами. Від ушей ідуть нерви до головного мозку. В головному мозку є такі місця, до яких ідуть нерви від ушей. Ці місця в мозку звуться центрами слуху і містяться в сірій корі головного мозку, біля скронь. Слухові нерви, як і очні, теж закінчуються в сірій корі головного мозку. Волоконця нервів ведуть до клітин і передають туди нервове збудження. Від того в них відбуваються якісь внутрішні зміни; ці зміни залишають сліди. Так у клітинах зберігається те, що людина чує.
Щоб людина могла чути, має бути здоровий головний мозок у тому місці, до якого ідуть вушні нерви, тобто в центрах слуху. Без головного мозку вухо не може чути, подібно до того як око не може бачити.
Траплялись, наприклад, такі випадки: зовсім глухі бабусі, які давним-давно оглухли, раптом починали чути голоси. їм здавалося, що хтось розмовляє з ними, співає, свистить. Лікарі детально дослідили вуха таких бабусь. Виявилось, що вуха в них хворі, зовсім зіпсовані застарілою хворобою. А бабусі все-таки чули, причому чули таємничі голоси, яких насправді не було. Чому так? Та тому ж, чому і сліпий офіцер бачив видіння.
Ці голоси звучать не у вухах, а в мозку. Але чому вони можуть так звучати? Бо в клітинах мозкової кори збереглися до старості сліди і відбитки тих змін, що сталися в них завдяки збудженню мозку звуками, які чули бабусі, коли їхні вуха були ще цілком здоровими.