Cеред таємниць і чудес
- Автор: Рубакин Николай Александрович
- Год: 1962
- Язык: украинский
- Год: Видавництво ЦK ЛKCMУ «Молодь»
- Переводчик: Л. К. Кулініченко
- Жанр: Прочая религиозная литература
Электронная книга - «Cеред таємниць і чудес». Краткое содержание книги:
Усе своє життя письменник присвятив справі народної освіти.
Палко пропагуючи знання серед мас, М.О.Рубакін створює енциклопедичну тритомну працю «Серед книг», що охоплює найрізноманітніші галузі знань.
У книзі «Серед таємниць і чудес» талановитий популяризатор наукових знань захоплююче розповідає про загадкові, таємничі явища природи, які марновірні люди довгий час вважали надприродними, чудесними. Церковники, намагаючись укріпити віру в бога, підтримували цю хибну думку, а нерідко і самі творили «чудеса».
Чимало безглуздих вірувань у різні релігійні вигадки, «чудеса» є і тепер.
Книга М.О.Рубакіна зриває ореол святості з подібних «чудес», показує, як наука крок за кроком розкриває всі таємниці природи, не лишаючи місця для сліпої віри — релігії.
Як уже було сказано і показано на малюнку, кожна клітинка має безліч відростків, схожих на щупальця або вусики. Такими відростками клітинки з’єднуються одна з одною. По цих відростках подразнення передаються від одних клітинок до інших.
Крім того, від однієї частини мозку до другої прокладено нервові ниточки — волокна. За їх допомогою один бік мозку з'єднується з протилежним, одне його місце — з іншими місцями. Так, наприклад, те місце, куди ідуть нерви від ока, з’єднується з місцями, куди ідуть нерви від ушей, язика, носа, шкіри. Отже, всі враження, які приходять у мозок ззовні, тобто через очі, вуха, шкіру, ніс, язик, не лишаються в мозку окремо одне від одного. Вони немовби зливаються, з’єднуються між собою. Завдяки такій будові людина може мати уявлення про будь-яку річ, що її вона бачить, чує, нюхає, сприймає дотиком, куштує і пізнає різними способами, різними органами чуття.
Ось, наприклад, апельсин. Він круглий, має оранжевий колір, кисло-солодкий смак, приємний запах. На дотик він трохи шорсткий і круглий. Усе це різні відчуття від апельсина, і виникають вони в нас завдяки різним враженням, які стікаються в людський мозок: одні через очі, другі через язик, треті через ніс, четверті через руки, що його обмацують. Усі ці враження завдяки будові мозку з’єднуються між собою і складають одне ціле, Так і утворюється з них у мозку сприйняття того, що людина називає апельсином. Апельсин чи якась інша річ — це не що інше як відчуття, котрі надійшли в мозок у різний час і об єдналися в одне[22].
Так само складаються в людському мозку й інші відчуття. І все, що людина знає, її знання про навколишній світ утворювались і утворюються саме так і ніяк інакше. Кожну секунду різні враження, а отже, і різні відчуття течуть у людський мозок справжніми потоками. Течуть через очі, вуха і через усі інші органи чуття. Вони можуть складатися мільйонами мільйонів різних способів. Складатись і зберігатись. Велика кількість їх є в кожній людській голові. Саме з них і складається все багатство людського розуму.
ЯК І ЧОМУ ЛЮДИ ВВАЖАЮТЬ ОДНЕ ЗА ІНШЕ
Але отут і трапляються і труднощі, і плутанина, і навіть великі помилки.
Справа от у чому: в кожній людській голові вже є великий запас різноманітних вражень, запас усього того, що людина бачила, чула і взагалі зазнала. Ці запаси зберігаються. Та ось людина бачить, чує або взагалі відчуває щось нове. Одразу ж це нове йде в її мозок. Але ж там уже міститься те, що прийшло раніше від цього. А раніше прийшло, зрозуміло, не те саме, що приходить знову. Тому люди раз у раз вважають нове за старе, невідоме — за відоме.
Ось, наприклад, про які випадки розповідають мандрівники.
На одному острові тубільці вперше побачили корабель під вітрилами. Вигляд корабля вперше дійшов до їхнього мозку. Там досі не було нічого подібного.
Тубільці здивувались: що ж це таке? Чи то човен, чи то птах з білими крилами? їм здавалося, що корабель більше схожий на птаха. Його вигляд нагадав їм не човен, а птаха; і їм здалося через те, що корабель справді подібний до птаха. Іншими словами, ознаки корабля злились у голові тубільців з ознаками птаха. Так вони і назвали його «плаваючим птахом». На іншому острові тубільці, побачивши вперше коня, назвали його «свинею, яка носить людину».
Отже, можна змішати безліч різних речей між собою. Так воно часто і буває насправді з кожною людиною. Люди весь час вважають одне за інше. Наприклад, вдалині видніється башта. Один гадає: «То в’язниця, замок». Другий гадає: «То палац». Третій гадає: «То церква». Чому ж вони так думають? Адже з самого тільки вигляду башти ще нічого не можна визначити. Так люди думають тому, що в голові в них уже є запас інших подібних образів; адже бувають башти і в палацах, і у в’язницях, і у церквах. От на підставі вже баченого люди вирішують і про те, що вони бачать уперше. А вирішуючи так, зрозуміло, легко і помилитися. Помилки бувають, причому навіть дуже часто.
Іноді за старим люди зовсім не бачать нового: вони бачать не те, що перед ними, а те, що в їхній голові.
Був, наприклад, такий випадок. Якось дивились на місяць у підзорну трубу священик, військовий і дама. Труба була не дуже хороша, і крізь неї можна було розглядіти тільки якісь плями на місяці. Що ж це за плями? Придивився до них священик. Йому здалося, що він бачить якусь старовинну церкву. Глянув на ті самі плями військовий. Йому здалося, що перед ним укріплений замок, стіни і бастіони. Подивилась на ті самі плями дама. їй здалося, що вона бачить красиву альтанку, а в альтанці — двох закоханих. З цього прикладу видно: хто про що гадав, той те і побачив; у кого що було на думці, тому те саме привиділось і на місяці. Але чому ж привиділось? А тому, що плями на місяці справді були неясними, невиразними, нерозбірливими. Щоб вирішити, що вони зображують, мимоволі довелося до баченого додати дещо своє. Отож кожен і додав, доповнив по-своєму. Але чим же саме довелося доповнювати? Тим, що було вже раніше в голові. Це цілком природно. А, кінець кінцем, виявилось, що кожен побачив те, чого немає.
22
Збудження, що виникають під впливом предмета в кількох органах чуття відразу (оці, вусі, шкірі, носі, роті тощо), передаються одночасно або в тій послідовності, як вони сприймаються, у відповідні відділи мозку. Одночасне збудження цих відділів призводить до створення нервових зв’язків між ними, так що окремі відчуття зливаються в єдиний образ речі, наприклад апельсина. До складу відчуття входять і сліди колишніх нервових зв’язків, колишніх вражень від схожих речей (різних сортів апельсина, фруктів взагалі тощо).