Cеред таємниць і чудес
- Автор: Рубакин Николай Александрович
- Год: 1962
- Язык: украинский
- Год: Видавництво ЦK ЛKCMУ «Молодь»
- Переводчик: Л. К. Кулініченко
- Жанр: Прочая религиозная литература
Электронная книга - «Cеред таємниць і чудес». Краткое содержание книги:
Усе своє життя письменник присвятив справі народної освіти.
Палко пропагуючи знання серед мас, М.О.Рубакін створює енциклопедичну тритомну працю «Серед книг», що охоплює найрізноманітніші галузі знань.
У книзі «Серед таємниць і чудес» талановитий популяризатор наукових знань захоплююче розповідає про загадкові, таємничі явища природи, які марновірні люди довгий час вважали надприродними, чудесними. Церковники, намагаючись укріпити віру в бога, підтримували цю хибну думку, а нерідко і самі творили «чудеса».
Чимало безглуздих вірувань у різні релігійні вигадки, «чудеса» є і тепер.
Книга М.О.Рубакіна зриває ореол святості з подібних «чудес», показує, як наука крок за кроком розкриває всі таємниці природи, не лишаючи місця для сліпої віри — релігії.
І от Саббатай кинув багатство, залишив людей, почав жити самітно, подовгу і часто постив і щоденно обмивався в морі. Недоїданням і всякими злигоднями він довів себе до такого стану, що почав бачити різні видіння. З’являлися ангели, пророки, з’являвся навіть сам бог. Саббатай бачив їх і розмовляв з ними. І на власні вуха почув від них, що саме він і є справжній месія. І про ці видіння Саббатай розповів своїм товаришам, розповів щиросердо і палко, бо і сам вірив у своє покликання. Саббатаю минуло тільки 20 років, а в нього вже були учні й апостоли, і всі вони палко вірили в близьке царство месії.
В ті часи євреї дуже надіялися на скоре пришестя рятівника. Християни теж сподівалися, що в 1666 році вдруге прийде Христос. Число 666 вважається у християн числом антихристовим, бо так про нього сказано в Апокаліпсисі. А 1666 рік наближався. Вже настав 1648 рік. У цьому році Саббатай оголосив усім своїм послідовникам, що в його особі вже з явився месія, тобто рятівник.
Почувши про це, євреї негайно вигнали його із Смірни. Саббатай вирушив тоді в Константинополь. А там у цей час уже був пророк, якийсь Авраам Яхіні. Він давно проповідував, що от-от має з’явитися на землю справжній месія, — такий, якого ще ніколи не було. Цей Яхіні добре знав «святе письмо». Він так і сипав словами з «святого письма» на доказ того, що саме тепер і настав час пришестя месії. І справді, в «святому письмі» знайшлося безліч таких місць, де неначе говорилось про Саббатая Цеві. А тут саме і прибув Саббатай. Кількість віруючих у нього швидко збільшувалась. А в цей час у місті Газі з’явився ще пророк, на ім’я Натан. Про себе пророк казав, що він зовсім не Натан, а воскреслий пророк Ілля, який має відкрити шлях месії. Слова «святого письма» підходили немовбито і до нього. Натан пророкував, що в 1666 році неодмінно повинен з’явитись месія, який і звільнить євреїв від турецького гніву і візьме самого султана в полон. Слова Натана теж були на користь Саббатаю. Кількість його послідовників зросла ще більше. їх стало вже багато тисяч. Саббатай їздив з країни в країну і проповідував, а кількість віруючих у нього дедалі зростала.
Настав, нарешті, уже 1665 рік. Усі євреї в цей час хвилювались. Стурбовані були і християни. Саббатай поїхав до Єрусалима і оголосив себе там месією. Більшість єрусалимських євреїв увірували в нього. Тоді Саббатай з великим торжеством вирушив до свого рідного міста Смірни. Гам у день єврейського нового року він проголосив себе під звуки труб сподіваним месією. Народ з радістю вітав його. Велике піднесення охопило смірнських євреїв. Вони молилися на Саббатая. В кожній його дії вони вбачали чудо. Ділові люди кидали свої багатства і заняття і готувалися до на- стання царства месії. Багато хто піддавав себе тілесним катуванням, постив і не спав ночами; інші раділи і влаштовували свята на честь месії. У всіх країнах Європи з’явилися люди, що виступали з проповідями, в яких вихваляли месію. Правда, були в Саббатая і вороги, які всілякими засобами намагалися знищити його. Але ще більше ставало прихильників. Багато міст посилали своїх послів до Смірни, щоб там вітати Саббатая. Його називали царем Ізраїля і осипали подарунками. Серед загального поклоніння Саббатай оголосив себе намісником бога на землі і навіть самим богом. Так він і підписувався: «Я, господь ваш бог, Саббатай Цеві». І робив він це дуже щиро. І сотні тисяч людей теж цілком щиро вірили в нього. Але багато чого було в Саббатая і нещирого. Наприклад, він не тільки вірив у брехню, але, траплялося, і сам брехав, вдавався до хитрощів і викрутасів, щоб вплинути на народ чудесами, пророцтвами й різними іншими засобами.
Та ось настав 1666 рік. Хвилювання серед народу посилилось. Саббатай вирушив у цьому році знову до Константинополя, щоб полонити султана. Тоді турецькі власті опам’яталися. На шляху до Константинополя поліція арештувала Саббатая. Даремно пророк доводив їй, що він месія. Поліцаї-християни відповідали на це: «Якби Христос тепер прийшов, ми б і його ув’язнили й повісили». Саббатая привезли в кандалах у Константинополь, а звідти перевели в тому ж році до замка Абідос. Там Саббатай і засів надовго.
Але це полонення месії анітрохи не послабило віри в нього. Адже і за «святим письмом» виходило, що месія повинен неодмінно постраждати. Те, що трапилося з Саббатаєм, провістило «письмо». І юрби віруючих посунули до Абідоса на поклоніння стражденному месії. Вони підкуповували варту, щоб побачитися з месією. А той у цей час міркував про те, як переробити єврейську віру і перебудувати державний і суспільний лад. Дійшли чутки про це і до султана. Йому дуже не сподобалось, що серед євреїв точаться розмови не тільки про месію, але і про державні порядки. Султан вважав, що ці порядки занадто вже гарні і не потребують ніяких особливих переробок. І він вирішив стратити заколотника Саббатая.