Зброя вогню
- Автор: Завітайло Тарас
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: Наш час
- ISBN: 978-966-8174-82-7
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Зброя вогню». Краткое содержание книги:
— Ловко ти придумав! Ці виродки на нас кинуться, а ми тільки за мотузку — смик! — і пружина підніме коли… Тварюки ж, нічого не підозрюючи, на льоту напорються на них! Ох, ловко!
— Саме так. Вони ж ні пхо що не здогадуються! Хинуть на нас хмахою, а отут — ласкаво пхосимо на кіл! — сказав гном і підморгнув водяникові.
Заливаючи траншею смолою, козаки сміялися:
— Як спалахне, то стане видко, як удень!
Обкопалися вчасно. Сонце майже сіло, спалахнувши над верхів’ям далекого лісу кривавою загравою. Військо почало шикуватися в бойовому порядку. І саме в цей момент з Чорного лісу долинуло голосне скажене виття…
До заходу залишалися лічені хвилини, і люди, що зібралися в лісі, помітно хвилювалися. Зарослих, брудних і зовсім нагих, їх було близько трьох сотень. Кілька голих жінок безсоромно походжали між ними. І тільки одна темноволоса дівчина років п’ятнадцяти, вдягнена в довге полотняне плаття, сиділа в стороні на поваленій колоді і люто позирала на призахідне сонце.
— Та сідай же, сідай, — примовляла вона низьким голосом і вся аж кипіла.
І коли сонце нарешті сіло, дівчина зловісно всміхнулася і голосно крикнула:
— Пане Владе! Сонце сіло, виходьте зі сховків!
І відразу ніби хвиля прокотилася по сушнику: то тут, то там з-під землі почали з’являтися пазуристі руки і косматі голови. Люди вилазили й вилазили з землі, і, здавалося, ліку їм нема й не буде. Вони поправляли шпаги й обтрушували одяг. До дівчини підійшов високий чоловік.
— Ти добре послужила нам, Стефо! Наш Пан щедро віддячить тобі.
— Все, що мені треба, — зловісно сказала дівчина, — це життя чаклуна!
— І ти його матимеш. Де твої вурдалаки? — запитав, озираючись, вампір.
— Ховаються в ярах, разом з дикими племенами. Незабаром приєднаються — я вже чую, як вони ломляться крізь лісові хащі…
Вампір прислухався і кивнув головою, а вже за хвилину-другу між дерев замаячіли потворні фігури вурдалаків. Попереду йшов Гробак.
— Скільки ти привів, Гробаку? — запитала його Стефа.
— Двісті з гаком і тисячу вампірів! — зловтішно сказав той.
— Я привів з собою дві тисячі вампірів з різних братств, — прошипів граф Влад, — а племена надіслали тільки півтори?!
— Їх було набагато більше. — Гробак виступив уперед. — Але вони прийшли надто рано на ці землі. Місцева нечисть не прийняла їх і нищила скрізь.
— Нечисть?! — насупився граф.
— Біла нечисть, ваша темносте. І я впевнений, що деякі з них зараз у стані ворога.
Граф Влад задумливо потер підборіддя.
— Мефодій… Хотів би я з ним зустрітися… — сказав він і відразу голосно скомандував: — Виходимо з лісу на рівнину! Готуємося до наступу. Нікчемних смертних жалюгідна купка! Ми розіб’ємо їх, влаштуємо бенкет і будемо упиватися їхньою ж кров’ю!
Стефа дико закричала, розірвавши на собі плаття, і стала навкарачки. Обличчя її потемніло і зморщилося, масивна щелепа виступила вперед, під шкірою заграли м’язи. Люди-перевертні теж обернулися потворами. Граф зловісно розсміявся і погладив Стефу по загривку.
— Так ти мені набагато симпатичніша!
Раптом кілька десятків упирів опустилися з неба, і один з них, перетворившись на запорізького козака, підійшов до вампіра.
— Графе, триста упирів уже кружляють над лісом. Ти готовий виступати?
Вампір, здалося, здригнувся від несподіванки.
— Так, — відповів він, — уже виступаємо.
Козаки Дороша і Мефодія вишикувалися трьома шеренгами. Передні тримали рушниці, націливши їх у степ, задні стояли напоготові, кожний ще з парою заряджених рушниць. Завдання перших — стріляти, а других — перезаряджати і подавати рушниці товаришам. Степ освітлювали розпалені козаками численні багаття. Характерники Андрія тримали напоготові луки. Кінчики стріл були обмотані мотузкою, просоченою в смолі. Над козацькими рядами зависла напружена тиша.
— Цікаво, — заговорив Жменька, — кого їхній проводир… той… е-е-е… як його?..
— Гр-р-раф Влад, — підказав Мурко.
— Так, кого він кине в бій першими?
— Мефодій припускає, — відповів Андрій, — що він кине в бій допоміжні сили, щоб виснажити нас. Швидше за все, це будуть вурдалаки, вампіри племен і перевертні. Основні ж сили вампірів і упирів підуть слідом.
— Чому вони змовкли? — прошептав Козодій. — Чому їх не чутно?
— Незабахом почуєш, — з помітним сарказмом відповів йому Нікель.