На футбольних меридіанах
- Автор: Войнов Юрій
- Год: 1962
- Язык: украинский
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «На футбольних меридіанах». Краткое содержание книги:
Але основного регламенту матчу для нього виявилось недостатньо. Ми вже зіграли третій тайм, почали четвертий, а югославам все ще вдавалося уникати другого рокового голу. Вони побудували перед своїми воротами живий заслін, пробитись крізь який ставало дедалі важче. Аж ось Віктор Понедєльник на якусь мить звільнився від свото сто-рожа і в красивому стрибку головою забив гол.
Я вже не раз брав участь у відповідальних матчах, але ніколи ще не відчував такого полегшення, як тоді, коли стадіон «Парк де Пренс» вибухнув бурхливою овацією. І я, і всі гравці нашої команди зрозуміли, що доля матчу вирішена: ми нізащо не дозволимо зрівняти рахунок. Югослави, правда, негайно кинулися в атаку, про яку потім багато писали газети різних країн. Ця атака збоку виглядала досить грізно. Але треба самому бути футболістом, щоб збагнути – вона сумбурна і успіху не дасть. Так воно і вийшло.
Хочеться навести кілька цитат з деяких зарубіжних газет про цей матч.
«Руде право». – Париж іде не бачив такого матчу… Перемога радянської команди цілком заслужена.
«Юманіте». – Сильного темпу грі надав В. Бубукін. Це була прелюдія майбутньої перемоги. Безперервна серія атак і контратак – така суть цього матчу.
«Екіп». – Гра мала атлетичний характер завдяки щільній опіці, яку застосували команди. Гра була гострою, хвилюючою.
Отже, навіть в цих коротких висловах сказано чимало хорошого про нас. Але в основному підкреслювалась атлетична підготовка радянських футболістів, їх витривалість і не згадувалась техніка, тактика. Оглядач агентства Франс Пресс заявив, що ми не вміємо грати так різноманітно, як наші суперники, але що ми дуже небезпечні своєю здібністю битись за перемогу всі дев’яносто хвилин матчу. Він навіть назвав наших гравців «безликими», хоч буквально через кілька рядків дав позитивну характеристику кожному з нас.
Ми посміювались: очевидно, декому з закордонних знавців футбола хотілося применшити нашу перемогу. Але як можна було добитись її без техніки і тактики? Адже коли Г. Качалін ставив перед нами завдання подавити висунутих уперед півсередніх нападаючих югославської команди, розірвати зв’язки між її комунікаціями, стиснути захист, то хіба можна було розраховувати, що все це вдасться виконати лише за рахунок атлетизму? Та ні в якому разі! Тільки зріла техніка і тільки сучасна тактика давали нам ключ до перемоги. Все це я пишу для того, щоб посперечатися з деякими горе-оглядачами, які після шведських подій затрубили, що радянський футбол деградує. Факти говорять самі за себе, а факт – аргумент, яким я оперую, – простий: Кубок Європи в Москві.
Є різні перемоги в спорті. Я знаю, що паризький успіх ще довго зігріватиме серця наших любителів футбола.
В дні розиграшу Кубка Європи були підведені остаточні результати першості Франції. Знову на першому місці опинився «Реймс» – команда мецената Жермена, яка систематично поставляє в національну збірну до шести гравців. «Реймсу» вдалося встановити своєрідний рекорд: він одірвався від свого найближчого конкурента, команди «Нім», на 7 очок, а від п’ятої команди в списку найсильніших («Тулузи») – на 16 очок.
Футбол у Франції, як відомо, користується великою популярністю. Але небагато команд можуть підтримувати високий клас гри і збирати велику кількість глядачів. Це ті клуби, в яких є багаті покровителі. Таким під силу купувати зірок і запрошувати видатних тренерів. Зокрема, в «Реймсі» грають Фонтен і Копа – дві найяскравіші зірки французького футбола, а тренером є один з найвидатаіших знавців гри в футбол А. Батте. Як і завжди, нанаціональний футбол знаходить своє найкраще відбиття в ігровому почерку «Реймса». Це легкі, часто тонкі комбінації, короткий і точний пас, гра у блискавичному темпі без шкоди для техніки, відсутність метушні і спокій в критичних ситуаціях.
Але в тому році «Реймсу» не вдалося уникнути поразки у важливому матчі, коли вирішувалась доля кубка країни. В півфіналі він програв команді «Монако», яка і стала володарем кубка. Це була та сама команда, про яку ще недавно писали, що вона взагалі не має права виступати в офіціальних змаганнях на першість Франції, бо, мовляв, «Монако» є напівсуверенним княжеством і тільки частиною таможенної французької території. І ось цей «клаптик» землі забрав національний кубок.
Але не це хвилювало діячів французького футбола в шістдесятому році. Останнім часом жваво обговорюється пропозиція Іспанії, Франції та Італії про створення «суіперліги» для професіональних команд. До неї мають увійти не просто сильні професіональні команди, а найсильніші серед них, які боротимуться за першість у Європі, відмовившись від національних чемпіонатів. Виникла ця пропозиція в результаті того, що через низький рівень гри команд в багатьох країнах нашого континенту зменшився інтерес до футбола. А це негативно позначається на фінансовій стороні клубів. І от у Франції турбувались, чи буде прийнята ця пропозиція, чи вдасться за межами ФІФА знайти можливість поліпшити фінансові справи професіоналів.