Сплячі красуні
- Автор: Кинг Стивен Эдвин, Кинг Оуэн
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Клуб Сімейного Дозвілля
- ISBN: 978-617-12-5859-4, 978-617-12-5858-7, 978-617-12-5860-0
- Переводчик: Александр Красюк
- Жанр: Пост-апокалипсис
Электронная книга - «Сплячі красуні». Краткое содержание книги:
Обережно! Ненормативна лексика!
Це означало, що вона має розібратися з Доном Пітерзом, який зараз виступав перед нею, артист лайна вищої категорії, він якраз закінчував свою лайноісторію: чесний трудівник, несправедливо звинувачений.
Коли він уже поклав завершальні мазки, Дженіс сказала: — Не пхай мені оте профспілкове лайно, Пітерзе. Ще одна скарга, і ти вилетів. Маю одну утримувану, яка каже, що ти хапав її за груди, маю іншу, яка каже, що ти жмакав її зад, маю третю, яка каже, що ти пропонував їй півпачки «Ньюпортів»[91], якщо вона в тебе відсмокче. Спілка хоче оголосити за тебе війну, це їхній вибір, але я не думаю, що вони на це підуть.
Оцупкуватий, мізерний офіцер сидів на її дивані зі схрещеними руками, широко розставивши ноги — ніби кошіль з його хаботтям — це те, що їй хотілося бачити. Пітерз віддмухнув бастер-бравнівський чубчик, що звисав йому на брови[92]. — Я й пальцем нікого ніколи не торкнувся, пані директорко.
— Нема сорому в тому, щоб самому звільнитися.
— Я не піду. І я нічого такого не робив, щоб мені соромитися! — побуряковіли його зазвичай бліді щоки.
— Приємно, мабуть. От у мене цілий список того, за що мені соромно. І передусім, підписання твоєї заяви на роботу стоїть десь на чолі того списку. Ти — як та шмаркля, якої я не можу скинути собі з пальця.
Губи Дона вигнулись у кривому усміху:
— Директорко, я розумію, що ви намагаєтеся мене розізлити. Нічого не вийде.
Він не був дурнем, це була ще та штучка. З цієї причини ніхто й не міг його досі приловити. Пітерз був доволі обачливим, щоб проробляти свої витівки, коли поряд нікого нема.
— Гадаю, навпаки. — Котс сиділа на краєчку свого столу, поклавши на коліна торбу. — Жодній з дівчат я не можу дорікнути за її спробу.
— Ви ж знаєте, вони брешуть. Вони — злочинниці.
— Сексуальне домагання — це також злочин. Ти маєш останнє попередження. — Котс зарилася в свою торбу, нашукуючи помаду для пошерхлих губ. — До речі, тільки півпачки? Чи ти ба, Доне. — Вона видобула серветки, запальничку, слоїк з пігулками, айфон, гаманець і нарешті те, що шукала. Ковпачок десь відпав, і помада була поцяткована дрібками ворси. Дженіс все одно нею скористалася.
Пітерз запав у мовчанку. Вона дивилася на нього. Покидьок і кривдник, і неймовірно удачливий, бо не знайшлося іншого офіцера, котрий би виступив свідком якогось з його зловживань. Але вона його дістане. Має час. Час, фактично, це синонім слова тюрма.
— Що? І тобі хочеться? — подала Котс йому свою помаду. — Ні? Тоді повертайся назад до роботи.
Двері здригнулися в одвірку, коли він їх захряснув, і Дженіс почула, як Пітерз демонстративно, наче якийсь роздратований підліток, затупотів геть із приймальні. Задоволена, що дисциплінарна прочуханка пройшла майже так, як вона й сподівалася, Котс повернулася до проблеми ворсистої помади й почала ритися в торбі, нашукуючи ковпачок.
Завібрував її телефон. Котс опустила торбу на підлогу і пішла до звільненого дивана. Вона подумала, як же їй неприємна та особа, чиє гузно лише щойно було вмощене тут, і сіла лівіше вм’ятини в центральній подушці.
— Вітаю, мам.
Поза голосом Мікейли чулися інші голоси (деякі з них кричали), а також сирени.
Котс відкинула геть свій початковий імпульс вишпетити дочку за те, що та вже три тижні не дзвонила.
— Щось трапилося, любонько?
— Зачекай хвильку.
Шум став приглушеним, Дженіс чекала. Її стосунки з дочкою переживали свої злети і падіння. Рішення Мікейли покинути навчання на юридичному факультеті і піти в телевізійну журналістику (у свій власний спосіб то фабрика лайна одного розміру з тюремною системою і, либонь, така ж повна злочинців) було падінням, а пластика носа на певний час опустила їхні стосунки значно, значно нижче рівня моря. Утім, у Мікейлі було завзяття, яке Дженіс поступово навчилася поважати. Можливо, вони не були аж такими різними, як здавалося. Пришелепувата Магда Дубчек, місцева жінка, яка няньчила Мікейлу, коли та була немовлям, якось сказала:
91
«Newport» — найпопулярніші в США ментолові сигарети, які виробляють з 1957 року.
92
Buster Brown — чепурний хлопчик-штукар зі стрижкою типу «паж», герой коміксів і рекламний персонаж колись найбільшої в США взуттєвої компанії «Brown Shoe Company» (1875–2005.)