Таємний агент Микола Гоголь
- Автор: Кралюк Петро
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Старого Лева
- ISBN: 9786176792529
- Жанр: Критика
Электронная книга - «Таємний агент Микола Гоголь». Краткое содержание книги:
Не забуваймо: Бульба везе своїх синів на Січ як у «справжню школу». Але яку «науку» вони тут опанують? «Науку» лінощів та пияцтва? В одному з наступних епізодів першої редакції повісті вже відверто говориться про «антипедагогічний» характер Запорізької Січі:
«Уже около недели Тарас Бульба жил с сыновьями своими на Сече. Остап и Андрий мало могли заниматься военною школою, несмотря на то, что отец их особенно просил опытных и искусных наездников быть им руководителями. Вообще можно сказать, что на Запорожье не было никакого теоретического изучения или каких-нибудь общих правил; всё юношество воспитывалось и образовывалось в ней одним опытом, в самом пылу битвы, которые оттого были почти беспрерывны. Промежутки же между ними козаки почитали скучным занимать изучением какой-нибудь дисциплины. Очень редкие имели примерные турниры. Они всё время отдавали гульбе — признаку широкого размета душевной воли. Вся Сеча представляла необыкновенное явление. Это было какое-то беспрерывное пиршество, бал, начавшийся шумно и потерявший конец свий».
Отже, про якесь серйозне навчання воєнному ремеслу на Січі годі й говорити. Вчитися молодим козакам доводиться вже на полі бою. Тут виникає ще одне цікаве питання: чи не обманув Тарас Бульба своїх синів, заявляючи, що саме на Січі вони дістануть «справжню науку»?
До речі, як гульбище недбалих п’яниць зображував Запорізьку Січ і Котляревський. Щоправда, пише Гоголь, гульня на Січі відрізнялася від безпросвітної гулянки в «кабаках». Тут письменник знову вдається до «шкільних» порівнянь:
«Это не был какой-нибудь пьяный кабак, где бессмысленно, мрачно, искаженными чертами веселия забывается человек; это был тесный круг школьных товарищей. Вся разница была только в том, что, вместо сидения за указкой и пошлых толков учителя, они производили избег на пяти тысячах коней; вместо луга, на котором производилась игра в мячик, у них были неохраняемые, беспечные границы, в виду которых татарин выказывал быструю свою голову и неподвижно, сурово глядел турок, в зеленой чалме своей» (подається за першою редакцією).
Зображуючи Січ, Гоголь ніби грається з читачем. Як правило, він спочатку подає негативні чи карикатурні зображення цієї козацької інституції, а відразу після цього намагається знівелювати цей негатив, удаючись до його виправдання чи навіть трансформації в позитив.
Але повернімося до одного з «концептуальних» моментів у зображенні Січі. Вже говорилося, що в повісті Гоголя зображено фактично дві Січі: Січ «несправжня», ділова, торгова й реміснича годує Січ «справжню», яка є таким собі паразитом. Звідки Гоголь міг узяти таке зображення двох Січей? У джерелах, якими він користувався чи міг користуватися, нічого подібного не було. Щоправда, «Опис України» Боплана та «Історія про козаків запорозьких…» Мишецького могли наштовхнути його на такі ідеї: адже в цих творах згадувалося, що серед козаків є чимало вмілих хліборобів, промисловців та ремісників.
Гоголь свідомо протиставляє витворені ним дві Січі. «Несправжня» Січ — це світ цивілізований, окультурений. «Справжня» ж Січ, яка живе в постійному загулі, — радше антисвіт. Правда, ці світи, розташовані зовсім поряд, не лише співіснують, а й доповнюють один одного.
При бажанні у зображенні двох Січей (світу й антисвіту) можна побачити глибинну філософську рефлексію. Але, схоже, Гоголь тут виходив із традиційних для українського соціуму уявлень. Наприклад, український богослов і філософ XVI ст. Кирило Транквіліон-Ставровецький виділяв кілька світів, серед яких був і «світ зла». В українському фольклорі маємо протиставлення правди та кривди.
«Справжня» Січ, зображена в «Тарасі Бульбі», може бути потрактована як антисвіт (у розумінні протиставлення світові цивілізованому, культурному). Відповідно, козаки є представниками цього антисвіту. Ось, наприклад, як говорить Гоголь про їхній наїзд на турецькі землі:
«Запорожцы переели и переломали весь виноград; в мечетях оставили целые кучи навозу; персидские дорогие шали употребляли вместо очкуров и опоясывали ими запачканные свои свитки» (наведена цитата є як у першій, так і в другій редакції).
Дуже промовиста картинка. При цьому варто врахувати, що, коли Гоголь писав ці слова, в царській Росії панувала мода на східну екзотику, передусім мода на турецьке.
Можна наводити ще чимало прикладів описаного Гоголем варварства козаків. Деякі з цих прикладів уже озвучувалися, коли йшлося про характеристику Тараса Бульби. Та ми, щоб не бути голослівними, до них повернемося. Будемо наводити цитати з другої редакції повісті, оскільки саме в ній ці приклади здебільшого і є.