Таємний агент Микола Гоголь
- Автор: Кралюк Петро
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Старого Лева
- ISBN: 9786176792529
- Жанр: Критика
Электронная книга - «Таємний агент Микола Гоголь». Краткое содержание книги:
Хоча автор і подає звірства свого героя як помсту за страту Остапа, але помста ця явно неспівмірна. Жертвами Тараса ставали безневинні люди, навіть немовлята. І справді, діяння Бульби стали чимось більшим за звичайне розбійництво: це — страхітливий злочин.
Так, Бульба мстить за свого старшого сина. Але він, як можна зрозуміти з повісті, сам винен у загибелі свого нащадка. Крім того, Бульба наробив дурниць, у результаті яких не зумів потрапити у в’язницю до Остапа й попрощатися з ним.
Підсумовуючи сказане, варто ще раз підкреслити амбівалентність образу Тараса Бульби. Місцями він зображений дуже й дуже позитивно. Але з цим позитивом сусідує прихований, а то й неприхований негатив.
Гоголь ніби дає читачеві змогу вибирати. Хочете — сприймайте Бульбу позитивно. Він герой, борець за православну віру й руську народність. Заради цих ідей Бульба жертвує сином, навіть двома синами; гине сам, а перед смертю виголошує патріотичну промову (в другій редакції тексту).
А хочете — сприймайте Бульбу негативно. Він, загалом кажучи, — не більш як надута бульбашка. Нічого не зробив доброго: пригнічує свою дружину, снує інтриги, споює козаків, зокрема й на війні, губить власних синів, убиває невинних людей тощо.
Січ та її козаки
Чимало місця і в першій, а особливо в другій редакції «Тараса Бульби» займає опис Запорізької Січі та козаків. Здебільшого ці описи сприймалися як глорифікація. Хоча тут є такі ж неоднозначності, як і з зображенням головного героя.
Чомусь не звертають уваги на те, що Січ представлена в контексті «шкільної», «педагогічної» теми, яка присутня в повісті. Твір починається з того, що молоді Бульбенки приїжджають із Київської академії, щоб відразу потрапити в іншу «школу» — Запорізьку Січ.
Київська школа постає як непотрібна. Принаймні такої думки дотримується Тарас Бульба: «Это всё дрянь, чем набивают вас: и академия, и все те книжки, буквари и филозофия — всё это казна що, я плевать на всё это! — Бульба присовокупил еще одно слово, которого однако же цензора не пропускают в печать и хорошо делают. — Я вас на той же неделе отправлю на Запорожье. Вот там ваша школа! Вот там только наберетесь разуму!» (цитата подається за першою редакцією).
Січ же в трактуванні Тараса Бульби представлена як школа справжня — тут навчають розуму!
Чи розуміння Січі як школи є винаходом автора, чи це він у когось запозичив — не беремося судити. Ні в Боплана, ні в «Історії русів» такого трактування немає. Немає такого розуміння і в фольклорних джерелах. Та все ж подібні інтерпретації в літературі зустрічалися. Наприклад, у київського католицького єпископа Йосипа Верещинського, який у кінці XVI ст. пропонував створити на Подніпров’ї «школу рицарства». Сумнівно, що Гоголь читав Верещинського. Але хай там як, теза «Січ — це школа» в повісті є.
Утім, при описі Січі ця теза фактично дискредитується.
Січ у повісті постає в двох іпостасях. Є «несправжня» Січ, її передмістя, де люди живуть ремеслами й торгівлею. У першій редакції про неї пишеться так:
«Молодые сыны его тоже осмотрели себя с ног до головы с каким-то страхом и неопределенным удовольствием, и все вместе въехали в предместье, находившееся за полверсты от Сечи. При въезде их оглушили пятьдесят кузнецких молотов, ударявших в двадцати пяти кузницах, покрытых дерном и вырытых в земле. Сильные кожевники сидели под навесом крылец на улице и мяли своими дюжими руками бычачьи кожи. Крамари под ятками сидели с кучами кремней, огнивами и порохом. Армянин развесил дорогие платки. Татарин ворочал на рожнах бараньи катки с тестом. Жид, выставив вперед свою голову, точил из бочки горелку».