Таємний агент Микола Гоголь
- Автор: Кралюк Петро
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Старого Лева
- ISBN: 9786176792529
- Жанр: Критика
Электронная книга - «Таємний агент Микола Гоголь». Краткое содержание книги:
Отакий парадокс.
Андрій, поляки…
Повість «Тарас Бульба» можна трактувати як історію інтеграції Бульбенків, Остапа й Андрія, у козацький антисвіт. Ця інтеграція виявилася невдалою: і один, і другий гинуть. Гинуть по-різному — але трагічно.
Остап (про це йтиметься далі) представлений як людина прямолінійна, у чомусь навіть примітивна. Тому він «пливе за течією» й відносно легко соціалізується в цьому антисвіті. Інша справа — Андрій. Він зображений як натура складна. В якомусь розумінні Андрій — копія автора (про це також говоритимемо далі). Він покидає козацький світ (хоч це нібито є зрадою) й легко переходить у світ цивілізації. У цьому переході можна побачити шлях самого Гоголя: адже він теж відмовився від старого, традиційного українського світу, який стояв на козацьких плечах, і легко перейшов у світ імперський.
Прискіпливий аналіз тексту повісті не дає підстав уважати Андрія негативним персонажем. Навіть його зраду не випадає сприймати однозначно. Не варто однозначно трактувати й поляків, на бік яких перейшов Андрій: адже поляки є представниками цивілізованого світу.
При поверховому читанні твору складається враження, що «Тарас Бульба» — твір антипольський. Так його сприймало чимало польських критиків. Одним із перших серед них був Міхал Ґрабовський, який, до речі, ставився до Гоголя позитивно. Рецензію на повість він написав у формі листа, який спочатку був опублікований у російському перекладі в журналі «Современник» (січень 1846 року), а потім уже в оригіналі — у віленському часописі «Рубікон».
Ґрабовський вважав, що повість є слабкою, і вона не належить «ні до поезії, ні до історії». Критик дорікав Гоголю за цілковиту відсутність реалізму навіть у деталях. Наприклад, абсолютно антиреалістичними, з його точки зору, є сцени страти козаків або знайомства Андрія з дочкою воєводи. Ґрабовський вважав смішним, що російські критики (натяк на Бєлінського) порівнюють «Тараса Бульбу» з гомерівськими поемами. Польський критик стверджував: рано чи пізно цей гоголівський твір перетвориться на сміття.
Відомий польський славіст Александр Брюкнер, який хоч і походив з України, але демонстрував антиукраїнські настрої, 1922 року писав, що повість «Тарас Бульба» «досі має незаслужену славу». Cам же твір він характеризував як «фарс, вигаданий найгіршим чином». Також Брюкнер підмітив певну схожість відомої трилогії Генрика Сенкевича («Вогнем і мечем», «Потоп», «Пан Володийовський») з гоголівським «Тарасом Бульбою». Наприклад, Богун, закоханий у польку Гелену, чимось нагадує Андрія Бульбу. Справді, Сенкевич міг ознайомитися з повістю «Тарас Бульба» ще за шкільною лавою. І в нього могло виникнути бажання «відповісти» на цей бестселер. Згадана його трилогія й стала такою відповіддю. Сам Сенкевич зізнавався, що «Вогнем і мечем» він розглядав як поправку до образу козацтва, створеного Гоголем у «Тарасові Бульбі».
Як правило, польські автори, критикуючи «Тараса Бульбу», звертали увагу на неісторичність чи навіть антиісторичність твору — на невідповідність фактів історичним реаліям. На сам твір у Польщі довго було накладене табу. І хоча перший переклад повісті польською мовою з’явився ще 1850 року (зробив його вчитель Петро Головацький), поширення він не мав. Повість тривалий час не видавалася — як у міжвоєнній, так і в «народній» Польщі. Хоча переклади цього твору робилися. Показово, що в «народній» Польщі про цей твір намагалися не говорити — аби не зашкодити «польсько-радянській дружбі». І лише після краху системи соціалізму нарешті з’явилося польськомовне видання «Тараса Бульби».
Чи справді «Тарас Бульба» — текст відверто антипольський?
Безперечно, повість писалася по гарячих слідах польського Листопадового повстання, коли в російському суспільстві ширилась антипольська істерія і всіляко віталися антипольські твори. Гоголь же, як імовірний агент ІІІ-го Відділення, певно, був «зобов’язаний» запропонувати тексти відповідного спрямування. Таким твором можна вважати повість «Страшна помста», таким самим на позір був і «Тарас Бульба».
Але тут Гоголь знову провадить свою гру з читачем. Ви, мовляв, шановний читачу, можете сприймати антипольські закиди. Однак, по-перше, Андрій, який перейшов на бік поляків, зовсім не зображується в плані негативному. Герой він радше позитивний. Якогось різкого осуду його вчинку з боку автора немає. Натомість смерть Андрія подається в трагічних тонах. Читаючи сцену його вбивства, мимоволі відчуваєш жаль до цього персонажа. По-друге, попри окремі антипольські висловлювання, у повісті польський світ постає як світ культурний, цивілізований.