Розкажи все

АКТ ДРУГИЙ, сцена шоста

«У той день, коли вона болісно померла, засмажена до смерті, — читаю я поза кадром, — моя кохана Кетрін Кентон насолоджувалася розкішною ванною з піною».

Як це було і з попередніми останніми розділами, які ми читали вголос із «Рабині кохання», ми бачимо молодші, ідеалізовані версії міс Кеті та Вебба, які скачуть на її ліжку в розмитій, нечіткій версії її будуара. Поза кадром я продовжую читати, а уявна парочка закінчує кохатися і йде — повільно, як у трансі, ледве пересуваючи ноги, до ванної кімнати, суміжної зі спальнею.

«Як і зазвичай, — читає мій голос, — після енергійного орального контакту із моїм романтичним держаком із м’яса, Кетрін прополоскала свій ніжний рот одеколоном і приклала шматочки блискучого льоду до свого тонкого, травмованого горла. Коли я відкрив крани, — продовжує коментатор, — щоб наповнити її вбудовану ванну з рожевого мармуру пінною, дуже гарячою водою, я додав олію до ванни і щедро насипав мильної піни. Коли я приготував це розкішне умивання, моя найдорожча Кегрін сказала: “Вебстер, любий, пінти любовної есенції, яку ти вивергнув на піку оральної пристрасті, п’янкіші, ніж найгустіший європейський шоколад, — моя кохана відригнула, скромно притуливши до рота долоню, проковтнула й сказала: — Всім жінкам слід скуштувати твої смачні виділення”».

Знята в м’якому фокусі, ідеалізована міс Кеті закриває фіалкові очі й облизує губи.

Уявна парочка цілується, потім розриває обійми.

«Спускаючи свої шовкові чуттєві ноги з нескінченною обережністю, — читає коментатор, — Кетрін занурила свої забризкані стегна і славетний лобок, опускаючись у майже киплячі хмари райдужно-білого кольору. Гаряча рідина хлюпає біля її шовкових сідниць, потім плескається біля шовкової лінії бюсту. Туманна пара утворила вир, і парфуми наповнили душне повітря ванної кімнати».

Мій власний голос продовжує читати: «Це було того року, коли кожна друга пісня була «On the Atchison, Topeka and the Santa Fe» у виконанні Мітці Ґейнор і великий радіоприймач РКА зручно стояв на краю ванни з рожевого мармуру; його шкала була поставлена на романтичні балади, а товстий електричний шнур був увімкнений у зручну розетку».

Ми бачимо кадр-вставку згаданого приймача, який балансує на краю ванни, так близько, що пара конденсується в краплі поту на дерев’яному ящику радіо.

«На додачу, — продовжує мій голос, — привабливий набір електричних ламп, кожна з яких мала приглушені, пофарбовані в рожевий колір колби, а світ, що миготів, розсіювався багатошаровими абажурами, — вони також стояли навколо краю розкішної ванни, наповненої піною».

Панорамний кадр показує цілий ліс ламп, низьких і високих, які балансують на широкому краї завеликої ванни. Чорний клубок шнурів живлення, що, наче змії, повзуть із ламп до розеток на стіні. Багато з цих товстих шнурів, які майже пульсують від току, здаються зношеними.