Художниця

Неждана Ярмолюк таки стала справжньою художницею. За наступні декілька років картини Неждани зуміли привернути до себе увагу критиків і публіки. Шанувальники Нежданиного стилю допомогли жінці влаштувати виставки в Львові та Любліні.

Наступним омріяним пунктом призначення став Лондон - Неждана поставила собі за мету об’їздити міста, назви яких починаються на літери «Л» - у честь Любові, у яку вона навчилася не вкладати якийсь банальний зміст. У честь тої справжньої Любові, яку вона знайшла в Бозі, яку зуміла розгледіти в сім’ї, яка наповнила кожну її картину.

Але свій шедевр жінка залишила вдома - в маленькому кутку, який колись Дмитро з посмішкою називав її «творчою майстерню». Аби кожного разу, коли щось дійсно значиме траплятиметься з нею, Художниця могла нанести наступний штрих - і колись-таки завершити свою картину.

Особливо яскравими штрихами на Нежданиному «Щасті» стали народження Тетянки, її перший зубчик та мить, коли маленька смужечка на Нежданиному тесті знову показала дві яскравих поділки.

Тож, коли в якомусь інтерв’ю Неждану запитали, чим вона планує займатися надалі, жінка відповіла: «Народжувати дітей і малювати картини. Я думаю, це те, що найбільше подобається в мені Богові й чоловікові».

Набійка Гербіш

Збараж-Тернопіль-Київ, січень-жовпіень-2008