Художниця
- Автор: Гербіш Надійка
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Ездра
- ISBN: 966-8182-92-8
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Художниця». Краткое содержание книги:
Зір почав ясніти, ямочки все частіше прикрашали Нежданине личко. На щоках з’явився повноцінний рум’янець - та й самі щоки нарешті з’явилися.
І, неочікувано для самої себе, жінка почала малювати.
їй снилися різні сюжети, і вона, ледь прокинувшись, бігла до свого куточка, вмикала мамину «чарівну» лампу - ранок дуже пізно заходив у гості теплим промінням - і малювала- малювала-малювала. Повертаючись із прогулянки, вона знову поспішала до своєї імпровізованої майстерні, і з диким поривом кидалася до пензлика - він просто танцював у неї в руках! Навіть інколи увечері, п’яна від щастя, від Дімки, вона цілувала його в чоло, і знову бігла до чистого листка.
Картинки виходили дедалі гарнішими.
- Нежданко, я впевнена, що ти сьогодні після обіду будеш мати час для мене!!! - дзвінким голосом із шалапутськими нотками Марта завжди піднімала настрій кому завгодно. - Я прийду десь о третій.
Ну і що тут скажеш? Звісно, Неждана з нетерпінням чекала гостю.
- Знаєш, у нас сьогодні в честь дня народження шефа зробили скорочений робочий день - нібито, щоби ми зрозуміли, який він у нас добрий, і щоби любили його й шанували, - наспіх поцілувавши подругу, Марта ввалилася в двері, так-сяк скинула туфлі на височезній шпильці, жбурнула ними в сторони, потрясла втомленими ніжками й погналася на кухню, шелестячи пакетом з якимось там смакотульками. Неждана була певна, що серед Мартиних гостинців обов’язково знайдеться баночка «згущику» - дівчата просто шаленіли від цього делікатесу.
У Неждани вже парував чайник. Красивий чайний набір на дві персони також уже чекав на столі.
Вона навіть сама спекла пиріжки. Маленькі круасани з ванільним кремом.
А тепер стіл заповнився ще й виноградом, шоколадом, баночкою згущеного молока й купкою книжок.
Неждана часто дивувалася, як у них з подругою гарно плелися розмови - як плющ на стіні бабусиного дому - так витончено, з витіюватими завитками, покриваючи всі можливі теми (тобто, вікна, балкони, двері, потріскану штукатурку)… Молоді жінки обговорювали прочитані книжки, мистецтво, нові рецепти смачних страв, своїх коханих чоловіків - тоді з кухні долинав найгучніший і найщиріший сміх - обговорювали моду й раптово переходили на глибокі філософські теми, розповідали одна одній про посаджений вчора вазон - і згадували голод у якійсь африканській країні й фантазували, як можна вирішити різні глобальні проблеми.
Стенографіст зламав би перо. Якийсь прохожий, підслухавши їхню розмову під вікном, ніяк би не зміг відсортувати речення за темами, виокремити, за яким принципом відбираються думки, і хоча би щось зрозуміти. Але дівчатам було добре разом - і це було головне. Вони-то точно розуміли, про що говорять. І розуміли навіть набагато більше - і те, про що мовчали - просто за браком часу чи словесних образів.
- Неждано, ти малюєш чи нє? Коли їдемо на твою виставку в Париж? Слухай, я вже дуже хочу в Париж - не змушуй мене довго чекати… До речі, ти знаєш, яка виставка високої моди пройшла там кілька днів тому?…
Але Неждана вже тягла подругу в свою «майстерню».
- Та ти шоооооо?!!!!! - Марта закрила щоки руками. Пауза була довгою, але обірвалася надто раптово. - Ну ти даєш, Неждано!!! А я ще на тебе розраховувала!!! Ось тобі й на… І це довіряти найкращій подрузі… Всьо, тепер десятому закажу… Ну і як ти могла?! У мене ж ще закордонний паспорт не продовжений, а продовжувати його будуть мінімум місяць. І якось би з шефом - тим самим, добрим - наперед домовитися. А ти вже зібрала повну колекцію і точно вже домовилася з якимось-там Жан-П’єром!!! Ну хіба не нахабство? І я пропущу момент, коли ти станеш звездой “ЕИе”, і хтось - але вже не я - буде твоїм персональним стилістом на твоїй першій автограф-сесії, і де б ви думали? - в Парижі, місті моєї мрії. До побачення.
Марта демонстративно замарширувала в коридор і почала взуватися.
- Ой, замучили мене ті шпильки. Нікуди не піду. Хоч ти і паскуда. Геніальна, звичайно, але паскуда.
Марта розвалилася на ліжку:
- Парижжжжжж…
32
Похвала надихала Неждану. І вона почала малювати ще несамовитіше. Тепер не просто «для душі», тепер вона вимальовувала кожен штрих, вкладаючи в нього велику мрію.
Щастя в сім’ї дало їй нове, глибоке натхнення.
Коли Дмитро повісив кілька картин у себе в робочому кабінеті, а якісь закордонні інвестори - які зацікавилися його бізнесом, але вкладати грошей чомусь не стали, - побачили Нежданині творива і одразу КУПИЛИ їх - натхнення стало ще більше.