Що впало, те пропало

Піт міг відповісти на це питання абсолютно щиро, хоча насправді мова йшла не про книгу з автографом.

— Так, упевнений. У нас удома зараз деякі труднощі…

— Я чув, що сталося з твоїм батьком, це жахливо. Дякувати Богу, хоч цього психа схопили, поки він не встиг ще чогось накоїти.

— Татові вже краще, вони з мамою знову працюють, тільки, розумієте, мені знадобляться гроші на коледж…

— Розумію.

— Проте це зараз не головне. Моя сестра хоче вчитися в Чапел-ридж, а батьки кажуть, що не можуть її туди влаштувати. Принаймні наступного року. Вони, звичайно, заробляють, але не стільки. А мені здається, їй треба вчитися в такому місці. Вона наразі, не знаю, як би так сказати, відстає.

Містер Рікер, який, безумовно, бачив на своєму віку чимало відстаючих учнів, серйозно покивав.

— Якби Тіна могла потоваришувати з тими, хто хоч намагається вчитись, особливо з цією дівчинкою, Барбарою Робінсон, з якою вона дружила, коли ми жили у Вест Сайді, усе могло б скластися інакше.

— Це добре, що ти думаєш про сестру, Піте. Навіть шляхетно.

Піт ніколи не вважав себе шляхетним. Від несподіванки він навіть закліпав очима.

Мабуть, бачачи його збентеження, містер Рікер знову спрямував погляд на папір.

— Ну добре. «Книги Гриссома» для тебе кращий варіант, звичайно, якщо б Тедді Гриссом був живий, але зараз магазином заправляє його син, а він, відверто кажучи, скнара ще та. Він чесний, але з доларом розлучається неохоче. Він скаже, мовляв, часи зараз такі, але насправді в нього така вдача.

— Добре…

— Думаю, ти подивився в інтернеті, скільки може коштувати перше видання «Утікача» в гарному стані і з автографом?

— Так. Дві-три тисячі. Цього не вистачить на рік навчання в Чапел-ридж, але хоч почати можна. Тато називає це «чесні гроші».

Містер Рікер кивнув.

— Справді. Тедді-молодший, либонь, почне з восьмисот, ти можеш розкрутити його на тисячу, але, якщо продовжувати тиснути, він може встати дибки й пошле тебе куди подалі. Наступний магазин Бадді Франкліна, «Купуй книгу». Він теж нічого — тобто, справи веде чесно, тільки Бадді мало цікавиться художньою літературою двадцятого століття. У нього інша велика гра, він продає старовинні карти та атласи сімнадцятого століття багатим хлопцям із Брансон-парк і Цукрових Пригірків. Але, якщо зможеш умовити Бадді оцінити книгу, іди в «Гриссом» до Тедді-молодшого, можеш отримати тисячу двісті. Я не кажу, що отримаєш, але шанс є.

— А «Рідкісні видання Ендрю Халлідея»?

Містер Рікер спохмурнів.

— Від Халлідея я б тримався подалі. У нього невеликий магазинчик на Лейсмейкер-лейн у торговому центрі поруч із Ловер-Мейн-Стрит. Приміщення завширшки не більше вагона в поїзді, зате довге, майже на цілий квартал. І все начебто гаразд, але є в нього якийсь присмак. Я чув, він не надто педантичний щодо походження певних товарів. Знаєш, що це означає?

— Лінія власності.