Анабазис. Похід 10000 еллінів

/32/ Так і було вирішено, і з цим дорученням послали елейця Ієроніма, який мав сказати це, аркадця Еврілоха й ахейця Філесія, і вони відправилися для переговорів.

/33/ Поки солдати ще чекали на відповідь, з’явився ліванець Койратід[260], який мандрував Елладою, хоч і не був вигнанцем: він мріяв стати полководцем і пропонував свої послуги усім містам і народам, які мали в цьому потребу. З’явившись у Візантій з тим же наміром, він сказав, що ладен вести еллінів у так звану фракійську Дельту[261], де вони можуть захопити всіляку і багату здобич. А тим часом, поки вони дійдуть туди, він обіцяв постачати їм вдосталь їжі та питва. /34/ Ці запевнення солдати почули одночасно із відповіддю Анаксібія, який заявляв, що коли солдати виявлять послух, їм не доведеться розкаюватися у скоєному і що він повідомить про це ефорам у Спарті і сам, наскільки змога, піклуватиметься про них. /35/ І вони прийняли Койратіда як стратега і вийшли за межі міста. Койратід обіцяв прийти до війська наступного дня з жертовними тваринами, віщуном, їжею і питвом для солдатів. /36/ А коли вони вийшли з міста, Анаксібій закрив браму й оголосив через оповісника, що кожен солдат, захоплений у місті, буде проданий у рабство. /37/ Наступного дня прийшов Койратід з жертовними тваринами і віщуном, у супроводі 20 чоловік, які несли ячмінь, інші 20 — вино, троє — олію, а один чоловік ніс, скільки мав сили, великий вантаж часнику, і, нарешті, ще один ніс такий же вантаж цибулі. Все це було розкладено для роздачі, і Койратід став здійснювати жертвоприношення. /38/ Тим часом Ксенофонт послав за Клеандром і просив добитися від нього дозволу на вхід у місто і відплиття з Візантія. /39/ Клеандр прийшов і розказав, що ледве випросив дозвіл, бо Анаксібієві геть не до вподоби перебування війська за містом, а Ксенофонта у місті, тим більше що візантійці сваряться між собою і зляться одне на одного. Однак Анаксібій, за словами Клеандра, дозволив Ксенофонтові увійти в місто, якщо лише він згоден відпливти з ним [Анаксібієм]. /40/ Ксенофонт попрощався із солдатами і разом із Клеандром увійшов у місто. Тим часом Койратід у перший день не отримав сприятливих знамень від жертвоприношень і нічого не роздав солдатам. Наступного дня, коли жертовні тварини вже стояли біля вівтаря і Койратід був увінчаний вінком для принесення жертви, прийшли Тімасій-дарданець, Неон з Асіни і Клеанор з Ерхомен і сказали Койратідові, щоб той не чинив узливань, бо він не поведе війська, якщо не видасть провіанту. Відтак Койратід звелів роздати запаси. Та коли з’ясувалося, що провіанту для солдатів у нього не вистачає навіть на один день, то він пішов, забравши із собою жертовних тварин, і відмовився від стратегії.