Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фактор
- ISBN: 978-966-180-038-9
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України». Краткое содержание книги:
Книга адресується суддям, адвокатам, юристам, які працюють у правоохоронних органах, на підприємствах, в установах, організаціях.
Законодавство враховано станом на 1 січня 2010 р.
Стаття 448. Право автора на частку від суми продажу оригіналу твору
1. Автор має невідчужуване право на одержання грошової суми у розмірі п’яти відсотків від суми кожного продажу оригіналу художнього твору чи оригіналу рукопису літературного твору, наступного за відчуженням оригіналу, здійсненим автором. Зазначена сума сплачується продавцем оригіналу твору.
2. Право, встановлене частиною першою цієї статті, переходить до спадкоємців автора твору та спадкоємців цих спадкоємців і діє до спливу строку чинності майнових прав інтелектуальної власності на твір, установленого статтею 446 цього Кодексу.
1. Право на частку від ціни продажу художнього твору в ст. 27 Закону називається правом слідування. Сфера дії ст. 448 ЦК є значно більш широкою, ніж сфера дії ст. 27 Закону. Остання є чинною лише стосовно творів образотворчого мистецтва, а ст. 448 ЦК поширює дію права слідування і на рукописи (оригінали, а не видані певним накладом примірники) літературних творів, що відповідає п. 1 ст. 14ter Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів [3].
ГЛАВА 37 ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ НА ВИКОНАННЯ, ФОНОГРАМУ, ВІДЕОГРАМУ ТА ПРОГРАМУ (ПЕРЕДАЧУ) ОРГАНІЗАЦІЇ МОВЛЕННЯ (СУМІЖНІ ПРАВА)
Стаття 449. Об’єкти суміжних прав
1. Об’єктами суміжних прав без виконання будь-яких формальностей щодо цих об’єктів та незалежно від їх призначення, змісту, цінності тощо, а також способу чи форми їх вираження є:
а) виконання;
б) фонограми;
в) відеограми;
г) програми (передачі) організацій мовлення.
1. У цій статті наводиться вичерпний перелік об’єктів суміжних прав. Україна є учасницею низки міжнародних договорів, що стосуються захисту суміжних прав. Зокрема, Україна приєдналась до Конвенції про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їхніх фонограм [16], Міжнародної конвенції про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення [12], Договору Всесвітньої організації інтелектуальної власності про виконання і фонограми [25]. Із актів національного законодавства, що спрямовані на захист суміжних прав, крім Цивільного кодексу та Закону «Про авторське Право та суміжні права», слід звернути увагу перш за все на Закон «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних» [203].
Стаття 450. Суб’єкти суміжних прав
1. Первинними суб’єктами суміжних прав є виконавець, виробник фонограми, виробник відеограми, організація мовлення. За відсутності доказів іншого виконавцем, виробником фонограми, відеограми, програми (передачі) організації мовлення вважається особа, ім’я (найменування) якої зазначено відповідно у фонограмі, відеограмі, їх примірниках чи на упаковці, а також під час передачі організації мовлення.
2. Суб’єктами суміжних прав є також інші особи, які набули таких прав відповідно до договору чи закону.
1. Виконавець як первинний суб’єкт суміжних прав — це актор, співак, музикант, танцюрист або інша особа, що виконує роль, співає, читає, декламує, виконує або будь-яким іншим способом бере участь у виконанні творів літератури чи мистецтва. Так визначається виконавець у ст. 3 Міжнародної конвенції про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення [12]. Варто додати, в ст. 1 Закону зазначається те, що правова охорона надається виконанню творів народної творчості, циркових, естрадних, лялькових номерів тощо. Виконавцем визнається також диригент музичних і музично-драматичних творів.
2. Виробник фонограми — це особа (фізична або юридична), яка першою здійснила звуковий запис звучання виконання або інших звуків. При цьому мається на увазі, що фонограма — це будь-який виключно звуковий запис звучання виконання або інших звуків. Запис виконання не перешкоджає виконавцеві, якщо інше не передбачено раніше укладеними виконавцем договорами, домовитись про запис нового виконання того ж твору з іншим виробником аудіограми, хоч би це виконання суттєво і не відрізнялось від виконання, що було записане раніше.
3. Виробник відеограми — це юридична або фізична особа, яка першою здійснила аудіовідеозапис виконання чи будь-якої події. Аудіовідеозапис — це запис звучання та зображення.
4. Організація мовлення — це телерадіоорганізація (редакція, студія, агентство, об’єднання, асоціація, компанія, радіостанція) з урахуванням того, що мовлення (телебачення та радіомовлення) — це передача на відстань звукової та зорової інформації за допомогою електромагнітних хвиль, що поширюються передавальними пристроями і приймаються будь-якою кількістю телерадіоприймачів (ст. 1 Закону «Про телебачення та радіомовлення» [218]). Слід, однак, враховувати, що відповідно до ст. 1 Закону «Про авторське право та суміжні права» [176] до організацій мовлення як суб’єктів суміжних прав відносяться організації не тільки ефірного, а й кабельного мовлення.