Брати Кошмарик, Магістр і я

— Наскільки я розбираюся в житті, то ця твоя двадцятисантиметрова Вернигора, — мовила сумно моя дружина, — цей твій титан думки й сили побудований за принципом гомеостата Ешбі[12].

— Не виключаю цієї можливості, бо не розумію, про що йдеться. В кожному разі він діє безпомилково.

— Мене це дуже радує. Але все ж хотілося б дізнатись, хто його збудував.

— Його збудував Марек, а запрограмував Ярек.

— Ти хочеш мене запевнити, що його збудували оті два чотирнадцятирічні хлопчаки?

— Авжеж, моя люба. Тільки я не хочу тебе запевняти. Я хочу тебе переконати, що його збудували чотирнадцятирічні близнюки.

— Брати Кошмарик? Кош-ма-рик?

— Саме так, Кошмарик.

— Любий мій, — попросила кволим голосом дружина, — я відчуваю якусь слабість, мені трохи не по собі. Будь ласка, дай мені порошок від головного болю й велику склянку помаранчевого соку. А потім розповідатимеш про братів Кошмарик.

Перше прохання я виконав за дві хвилини й кілька секунд. Зате розповідь про Марека та Ярека, — від катастрофи з тіткою Розаліндою аж до загальної ідеї, докладної програми й детальної технічної підготовки «Проекту номер чотири», — тривала сорок шість хвилин. Сорок шість хвилин з двома перервами. Перша — щоб приготувати для себе міцної кави, а друга — щоб приготувати дуже міцного чаю і ще один порошок для моєї дружини, стомленої, але дуже уважної слухачки. Я й не помітив, коли з її обличчя спершу зник трохи смішний приголомшений вираз, а потім — тривожний. Саме тривожний! Я знаю, що викликало в неї тривогу — мій психічний стан. Коли я врешті дійшов до фінішу, говорячи про деякі зміни й прискорення у здійсненні «Проекту номер чотири», моя добра дружина радісно розсміялась і міцно, міцно поцілувала мене. А в мене зненацька дуже заболіло горло. Я прийняв ліки, і ми відразу стали обговорювати плани на найближчий час. Першою почала дружина:

— Доки в тебе буде «запалення горла»?

— До суботи. Але воно щось справді… наче почало боліти.

— Не хвилюйся, любий, я тебе до суботи вилікую.

— Цілком і повністю?

— І цілком, і повністю. Тільки мені хотілося б знати, навіщо це тобі потрібно?

— Ох, ти розумієш, що з нашої четвірки, тобто з братів Марека та Ярека, магістра Вернигори і мене, Єжи Б., мабуть, лише я зможу за найкоротший час організувати телепередачу. Таку, яку передали б у гарний час і в найкращому виконанні.

— Що ти кажеш? Адже телепрограми планують за місяць наперед.

— Планувати планують, а потім замість оцього передають оте і навпаки. Крім того, завжди може щось трапитись.

— Що саме?

— Наприклад, хоча б так званий «салат». Кінематографісти вживають це слово для означення невдачі, коли кінострічки заплутуються й переплутуються, тож невідомо, що в усьому цьому більше лякає і смішить, а що забавляє, завдає болю і шмагає.