Знахідка у бібліотеці
- Автор: Кристи Агата
- Язык: украинский
- Жанр: Другие детективы
Электронная книга - «Знахідка у бібліотеці». Краткое содержание книги:
Єдине, що я вмів по-справжньому, — це танцювати й грати в теніс. Мене взяли на роботу в готель на Рів’єрі. Я там добре заробляв. Потім випадково почув, як один старий полковник — справжній старий полковник, просто старезний, до кінчиків пальців британець і завжди розповідав про індійське місто Пуну — підійшов до власника готелю й на повен голос заявив: «Де той ваш танцюрист? Я його хочу купити. Моя дружина й дочка бажають танцювати! Де той тип? Скільки він із вас бере? Подати мені танцюриста!» Не варто було звертати на нього увагу. Але я не стерпів. І покинув готель. Приїхав сюди. Платня менша, зате працювати приємніше. Вчу товстух грати у теніс, хоч вони ніколи цього не навчаться. Та ще танцюю з дівчатами багатих клієнтів — тими дівчатами, яких ніхто не запрошує на танець! Але… таке життя, що вдієш! Вибачте, розпустив нюні… — Раймонд засміявся. Зблиснули білизною зуби, в кутиках очей набігли зморшки. Він раптом став здоровий, щасливий, бадьорий.
— Я дуже радий цій розмові, — сказав сер Генрі. — Мені весь час хотілося з вами поговорити.
— Про Рубі Кіні? Нічим не можу допомогти. Я не знаю, хто її вбив, і дуже мало знаю про неї. Вона мені не довіряла.
— Дівчина вам подобалася? — поцікавилась міс Марші.
— Не дуже. Але ненависті до неї я теж не відчував. — Говорив він якось байдуже, недбало.
— Отже, ви нікого не підозрюєте? — спитав сер Генрі.
— На жаль, ні. Я б сказав Гарперові, якби щось знав. Мені здається, це один із тих підлих злочинів, коли немає ні доказів, ні мотивів.
— Двоє людей мають мотив, — заперечила міс Марпл. Сер Генрі гостро глянув на неї.
— Справді? — здивувався Раймонд.
Міс Марпл уперто дивилася на сера Генрі, і той знехотя промовив:
— Її смерть дасть, мабуть, п’ятдесят тисяч фунтів стерлінгів місіс Джефферсон та містерові Гаскеллу.
— Що?! — вражено вигукнув Раймонд. — О, але ж це безглуздя… цілковите безглуздя. Місіс Джефферсон… Та ні, вони не могли цього зробити. Це неймовірно!
Міс Марпл прокашлялась і лагідно промовила:
— Боюсь, ви ідеаліст.
— Я?! — Старр засміявся. — Тільки не я! Я страшний цинік.
— Гроші, — сказала міс Марпл, — мотив дуже вагомий.
— Можливо, — гаряче кинув Раймонд. — Але жодне з тих двох не могло б так холоднокровне задушити дівчину… — Він замотав головою, потім устав. — А ось і місіс Джефферсон прийшла на урок. Спізнилася. — В голосі його вчувалося задоволення. — На десять хвилин спізнилась.
Стежкою до них швидко крокували Аделаїда Джефферсон і Гуго Маклін. Вибачаючись усмішкою за спізнення, Едді вийшла на корт. Маклін сів на лавку і ввічливо спитав, чи міс Марпл не буде проти, якщо він закурить. Розпаливши люльку, Гуго кілька хвилин мовчки пахкав димом, спостерігаючи за двома білими постатями на корті. Врешті сказав:
— Не розумію, навіщо Едді ці уроки? Пограй собі, та й досить. Ніхто не має від цього такої насолоди, як я. Але навіщо уроки?
— Хоче краще грати, — пояснив сер Генрі.
— Едді й так непогано грає, — заявив Гуго. — Та й на біса це їй? Вона ж не має наміру брати участь в Уїмблдонському турнірі! — Якусь хвилину він мовчав, потім спитав: — А хто цей Раймонд? Звідки тут узявся професіонал? Щось дуже він нагадує мені латиноамериканця.
— Він із роду девоншірських Старрів, — відповів сер Генрі.
— Що?! Невже?!
Сер Генрі кивнув головою. Гуго Макліну ця новина вочевидь не сподобалась. Він дужче насупився і сказав:
— Не знаю, навіщо Едді мене викликала? У всій цій справі з неї, здається, й волосина не впала. Едді ще ніколи не мала такого гарного вигляду. І нащо було мене викликати?
Сер Генрі не без цікавості спитав:
— А коли вона вас викликала?
— Е-е… коли все це сталося.
— По телефону? Чи телеграмою?
— Телеграмою.
— Цікаво, коли місіс Джефферсон її послала?
— Ну, я напевно не знаю…
— А коли ви її отримали?
— Власне, я її не отримував. Мені прочитали її по телефону.
— Чому? А де ж ви були?
— Річ у тім, що напередодні ввечері я з Лондона виїхав і зупинився в Данбері-Хед.
— Що?! Недалеко звідси?
— Смішно, правда ж? Дізнався, коли скінчився раунд у гольф, і одразу ж сюди.
Міс Марпл замислено дивилася на нього. Гуго був збуджений і тримався невпевнено.
— Я чула, що в Данбері-Хед дуже мило й недорого, — промовила міс Марпл.