Знахідка у бібліотеці
- Автор: Кристи Агата
- Язык: украинский
- Жанр: Другие детективы
Электронная книга - «Знахідка у бібліотеці». Краткое содержание книги:
— Тут може відіграти роль те, що вона — жінка, — розважливо промовив старший поліційний офіцер Гарпер. — Йому легше уявляти її дочкою, ніж містера Гаскелла — сином. Таке трапляється часто. Тещі досить легко сприймають зятів як членів своєї сім’ї, зате дуже рідко буває, щоб свекруха приймала невістку за дочку. Ви не проти, якщо ми пройдемося цією доріжкою до тенісного корту, сер? Я бачу, там сидить міс Марпл. Я хочу попросити, щоб вона зробила мені одну послугу. А якщо казати правду, то я маю намір попросити про цю послугу вас обох.
— Про яку послугу, містере Гарпер?
— Я хочу, щоб ви зробили те, чого не можу зробити я. Щоб ви взялися замість мене за Едвардза, сер.
— За Едвардза? А що вам від нього треба?
— Все, що знайдете за потрібне. Все, що він знає і думає. Про стосунки між членами сім’ї, його погляд на вбивство Рубі Кіні. Едвардз знає про все це краще за будь-кого. Мені він не скаже. А вам скаже. Бо ви джентльмен і друг містера Джефферсона.
— Мене сюди так терміново викликали для того, щоб я добув правду. Тобто довідався про все, що зможу — сумно промовив сер Генрі. — А якої послуги ви чекаєте від міс Марпл?
— Я хочу, щоб вона розібралася з дівчатами-скаутами. їхнє коло ми обмежили півдесятком найближчих подруг Памели Рівз. Може, котрась із них щось чула. Я собі так думаю: не може бути, щоб та дівчинка, зібравшись до «Вулворта», не підбивала когось піти з нею. Мені здається, «Вулворт» — то звичайнісінька відмовка. А коли так, то я хочу знати, куди йшла дівчинка насправді. Комусь же вона та звірилась! А міс Марпл — саме та жінка, яка витягне з дівчаток усе. Вона в дівчатках тямить, скажу вам!
— Як на мене, то в цьому їй немає рівних. У неї страшенно пильне око.
— Ваша правда, — усміхнувся Гарпер. — Повз неї нічого не пройде.
Міс Марпл зустріла їх дуже радо, уважно вислухала Гарпера й одразу дала згоду виконати його прохання.
— Мені дуже хочеться вам допомогти, містере Гар-пер. Сподіваюсь, я вам прислужуся. Я маю справи скрізь: у недільній школі, в сирітському будинку, крім того, у мене завжди дуже молоді служниці, і я вже добре навчилася відгадувати, коли дівчина каже правду, а коли щось замовчує.
— Так, ви в цьому ділі справжній експерт! — промовив сер Генрі.
Міс Марпл докірливо глянула на нього й сказала:
— Ох, не кепкуйте з мене, сер Генрі!
— А я й не думаю з вас кепкувати. Ви мали куди більше нагод покепкувати з мене.
— У селі стільки зла надивишся… — пробурмотіла міс Марпл.
— До речі, — озвався сер Генрі, — я з’ясував одну річ, про яку ви мене просили. Містер Гарпер каже, що в кімнаті Рубі Кіні у кошику на сміття були обрізки нігтів.
— Справді? То он воно що… — замислено промовила міс Марпл.
— А навіщо вам це, міс Марпл? — запитав Гар-пер.
— Це те, що з-поміж усього іншого… ну, викликало в мертвій дівчині подив. Щось не так було з її руками, і я спершу не могла зрозуміти, що саме. А потім до мене дійшло: адже в дівчат, які про себе дбають — користуються косметикою і таке інше, — нігті завжди довгі. Звичайно, я знаю, часом дівчата люблять гризти нігті — це. одна з тих звичок, від яких самому відучитися важко. Та якщо маєш самолюбство, то швидко відвикнеш. І все ж я схильна думати, що Рубі Кіш не відучилася сама. До того ж малий Пітер — ви ж його знаєте — сказав, нібито в неї були довгі нігті, але вона одним зачепилась і зламала його. Отже, решту дівчина, звісно, підрізала, щоб усі були однакові. Тому я й поцікавилася обрізками нігтів, а сер Генрі усе з’ясував.
— Щойно ви сказали, — зауважив сер Генрі, — «це те, що з-поміж усього іншого…» Було ще щось? Міс Марші кивнула головою і відповіла:
— О, звичайно! Одяг. З ним усе не так. Обидва чоловіки зацікавлено подивилися на неї.
— Але чому? — спитав сер Генрі.
— Бачте, одяг на ній був старий. Так сказала Джозі. Та я й сама бачила, що він потертий, зношений. Виходить, з ним усе не так.
— Не розумію, чому?
Міс Марші трохи зашарілась.
— Адже версія яка? Рубі Кіні перевдяглася і вийшла зустрітися з чоловіком чи хлопцем, що в нього вона, як сказали б мої племінники, «уклепалась»?
Гарпер кліпнув очима.
— Є така версія. У неї було, як то кажуть, побачення.
— Чому ж тоді, — допитувалася міс Марпл, — на ній була стара сукня?
Старший поліційний офіцер замислився, почесав потилицю і сказав:
— Я вас розумію. Ви вважаєте, що на ній мало б бути щось нове?
— Я вважаю, що на ній мала б бути найкраща сукня. Вона ж дівчина.
— Так, але послухайте, міс Марпл, — утрутився сер Генрі. — Припустімо, вона збиралася на побачення. Можливо, у відкритій машині чи прогулятися десь за селом… І, щоб не ризикувати, вона вдягла старе.