Оповідання про Шерлока Холмса
- Автор: Конан Дойл Артур
- Год: 1990
- Язык: украинский
- Год: Веселка
- ISBN: 5-301-00703-3
- Переводчик: Микола Андрійович Дмитренко
- Жанр: Классические детективы
Электронная книга - «Оповідання про Шерлока Холмса». Краткое содержание книги:
Він уклонився нам з комічно-пихатою урочистістю й подався геть.
— Оце й усе з Генрі Бейкером, — сказав Холмс, зачинивши за ним двері. — Ясно — він анічогісінько не знає. Ви хочете їсти, Вотсоне?
— Не дуже.
— Тоді я пропоную перетворити обід на вечерю, а зараз вирушити по слідах, поки вони гарячі.
— Згода.
Вечір був холодний, тому ми понадягали пальта й пообмотували шиї шарфами. Зірки холодно світилися на безхмарному небі, і пара від дихання перехожих скидалася на безліч димків від пістолетних пострілів. Спершу кварталом лікарів, далі по Вімпол-стріт, Гарлі-стріт і нарешті через Вігмор-стріт ми вийшли на Оксфорд-стріт, і кроки наші лунали чітко та твердо. За чверть години ми вже були в Блумсбері біля харчевні «Альфа» — маленької пивнички на розі однієї з вулиць, що ведуть у Холборн. Холмс відчинив двері, зайшов і замовив два кухлі пива червонощокому хазяїнові в білому фартусі.
— У вас має бути чудесне пиво, якщо воно не гірше від ваших гусей, — сказав Холмс.
— Моїх гусей? — Хазяїн, здавалося, був здивований.
— Авжеж. Півгодини тому я розмовляв з містером Генрі Бейкером — членом вашого «гусячого клубу».
— А, розумію. Але, бачите, сер, то були не наші гуси.
— Он як! А чиї ж?
— Я купив пару дюжин гусей у торговця в Ковент Гарден.
— Справді? Я декого з них знаю. В кого ж ви купили?
— В Брекінріджа.
— От його я й не знаю. Ну, за ваше здоров’я, хазяїне, бажаю процвітання вашому дому. На добраніч. А тепер — до містера Брекінріджа, — звелів Холмс, вийшовши на мороз і застібаючи пальто. — Пам’ятайте, Вотсоне, що хоч на одному кінці цього ланцюга така звичайна річ, як гуска, на другому — людина, і людина ця напевне дістане сім років каторги, коли ми не доведемо її невинність. Втім, можливо, наше розслідування покаже, що винна саме вона, але в усякому разі, перед нами нитка, яку не помітила поліція і яка зовсім випадково потрапила до нас у руки. Тож ідімо до кінця цієї нитки, хоч би який сумний він був. Отже, повертай на південь — і кроком руш!
Ми перетнули Холборн, пройшли по Ендел-стріт, а далі лабіринтом якихось трущоб на Ковентгарденський ринок. На одній з найбільших крамниць висіла вивіска: «Брекінрідж». Її власник, незграбний важкий чоловік з гострим обличчям і випещеними бакенбардами, саме допомагав хлопцеві піднімати віконниці.
— Добрий вечір! Щось воно холодно! — сказав Холмс.
Торговець кивнув головою і кинув на мого супутника запитальний погляд.
— Бачу, всіх гусей продано, — вів далі Холмс, показуючи на порожні мармурові полиці.
— Завтра вранці можете купити хоч п’ятсот штук.
— Це мене не влаштовує.
— В отій крамниці, де горить світло, є кілька.
— Але ж мене послали до вас.
— Хто?
— Хазяїн «Альфи».
— Он воно як. Він купив у мене дві дюжини.
— Чудові були гуси. Де ви їх дістали?
На мій подив, це запитання розлютило торговця.
— Ану, містере, — промовив він, задерши голову і взявшися в боки, — куди це ви хилите? Кажіть без викрутасів.
— А я без викрутасів. Мені хотілось би знати, хто продав вам гусей, яких ви постачили «Альфі».
— Ну, а я не хочу і не скажу. Отак!
— Та це, власне, байдуже. Мені лиш дивно, що ви гарячкуєте через якусь дрібницю.
— Гарячкую? Ви також гарячкували б, якби до вас так чіплялися. Коли я плачу гроші за добрий товар, то, здавалося б, на цьому справі й кінець. Але ж ні: «Де гуси?», «Кому ви продали гусей?» та: «Що ви хочете за гусей?» Можна подумати — на світі, крім оцих, немає більше гусей, така веремія через них зчинилася!
— Ну, мені байдуже до людей, які до вас чіпляються, — недбало мовив Холмс. — Не скажете — моє парі недійсне, тільки й того. Але я трохи знаюсь на птиці, тож побився об заклад на п’ять фунтів, що гуску, яку я їв, відгодовано в селі.
— То ви програли свої п’ять фунтів: гуску відгодовано в місті!
— Не може бути!
— А я кажу — в місті!
— Не вірю.
— Може, ви думаєте, що знаєтесь на птиці краще від мене? То я торгую нею мало не все життя. Кажу вам, усіх гусей, що їх продано в «Альфу», відгодовано в місті.
— Ви ніколи мене в цьому не переконаєте.
— Хочете побитись об заклад?
— Битися з вами об заклад — це все одно, що забрати у вас гроші, бо я впевнений: я не помиляюсь. Але у мене з собою є соверен, і я охоче поб’юся об заклад — тільки щоб провчити вас за впертість.
Торговець зловтішно усміхнувся.
— Ану принеси книги, Білле, — сказав він.
Хлопець приніс дві книги — одну тонку й маленьку, другу здорову й засмальцьовану — і поклав їх на прилавок під лампою.