Мовчання адресоване мені
- Автор: Слапчук Василь
- Язык: украинский
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Мовчання адресоване мені». Краткое содержание книги:
Увазі читачів пропонується трикнижжя - дві збірки поезій і збірка поезій у прозі. Попри те що збірки різні за побудовою та формою вираження - об’єднує їх не тільки спільна назва, але й цілий ряд загальнолюдських проблем, які автор не береться вирішувати у глобальному масштабі, а лише у межах власної душі та серця. Автор робить спробу проникнути в суть речей, дошукатися причини, філософськи осмислити різноманітні стани, настрої, явища, тобто, все те, що його наповнює й оточує: складні стосунки особистості зі світом, її внутрішні протиріччя й конфлікти, вічне притягування чоловічого й жіночого начал, невтолене жадання істини й гармонії - ці та багато інших тем знаходять відображення в поезії Василя Слапчука.
Перейти на страницу:
Три
слава Богу
самотньому у своєму триєдинствi
котрий зображає кохання символом
найбанальнiшої геометричної фiгури
гострi кути якої ранять
нарiвнi з ароматом жовтого кольору
приватне будiвництво лабiринтiв
породжує дефiцит рятiвних ниток
не кажучи уже
про щуку лебедя i рака
Чотири
це можуть бути закоханi очi
або приблизна кiлькiсть
згублених сподiвань
виражених дуже асоцiативно
що настроєм прописанi
у випадкових порах року
це привабливiсть форми
людських осель
якщо дивитися iз висоти польоту
самотнього птаха
або ж прадавня форма колеса
яке удосконалила
наступна приблизнiсть
це так само просто як кварта води
у спрацьованих маминих руках
i так само таємниче
як сутiнки в кутках твоєї кiмнати
це дуже традицiйно
Пять
жiноче колiно зiгнутої ноги
котра проповiдує домашнiй затишок
i виражає довiру
крилатому чоловiчковi
що вилiплений iз м’якушки хлiба
i тепло пахне м’ятою
подружня вiрнiсть i злагода
основа чудового настрою
i гарантiя усiх гараздiв
що також сприймаються як нагорода
Шість
кохається у чорному кольорi
володiє усiм золотом окрiм того
що покриває святi образи
хто вiн той що
продає жiнкам панчохи
люб’язно дозволяє куштувати яблука
i засiває по обидва боки гречку
суть якого протилежнiсть i протирiччя
початок якому спокуса
а кiнець вогонь
звичайно ж ширшi ворота
риплять голоснiше
туди й прямує наш потяг
у той час як ми вирiшуємо
що передує пiзнання чи задоволення
Сім
споконвiчна самотнiсть митця
приречена та iдеалiзована
як i недосконалiсть його творiнь
що наче б то служать призмою
для спостереження за iстиною
власне для пiдглядання за нею
у чому очевидно i полягає сенс
мистецтва
саме iнтимнiстю цього заняття
i зумовлена самотнiсть митця
Вісім
незбагненнiсть жiночої логiки
спричиняє непередбаченiсть
усiх космiчних явищ
котрi якщо i не породженi жiнкою
то принаймнi перебувають
пiд її впливом
родоначальниця абсурду
служителька культу алогiї
безстрашна завойовниця дилеми
жiнка незбагненнiстю свого мислення
оберiгає вiд чоловiка формулу
краси i дива
Дев'ять
засмучена стара корова
з поламаним у бiйцi рогом
клiпає зволоженим оком
чи кохала вона колись
чи була тонконогою телицею
господине допоможи їй згадати
пригадай колишнi вибрики
нехай вона розчулиться
бо тiльки й пам’ятi у старої корови
що флегматична жуйка
та ще поламаний рiг
чи не тому в дiйницi гiркне молоко
Десять
iдилiя куща червоних троянд
не порушена нi агресивними
фанатами
авангарду що знайшов вираження
у колючках
нi скромними шанувальниками
таланту
поєднання тонкого аромату
з вибагливiстю барви
соловейкове яєчко у лонi пелюсток
зберiгає спокiй i схожiсть
з круглим словом
панна у бiлому капелюшку
свiдома своєї досконалостi
розхитуючись на крiслi-гойдалцi
читає декамерона своєму обранцевi
ВІРШІ ДЛЯ ЗАЙЦІВ
Дощ не минув, лише пройшов,
i з церквою подався далi.
Гукаю вслiд йому: - Наталю! -
а заєць вiдгукнувся: - Що?
- Тобi чого? - допитується заєць.
- Наталю, дiвчинко, прости,
бо я стою з дощу й не знаю,
що зайцевi вiдповiсти.
З великим синiм глобусом,
як заєць з капустиною,
ти вийдеш iз автобуса,
менi махнеш хустиною.
Пiдемо вслiд за лiтом ми,
за дiвчиною синьою…
Прийдеш до неї з квiтами,
а я прийду з морквиною.
- Наталю, чуєш, дощ iде.
- Та нi, це йдуть в садочок зайцi.
- Так це ж їх дощ туди веде
iз неба голубим окрайцем.
А за хвилину ти спитаєш:
- Чого це зайцi верещать?
- Наталю, нинi дощ лiтає!…
I скiльки крапель - стiльки й щасть.
Перейти на страницу: