Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
Мовчання адресоване мені - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Мовчання адресоване мені

Электронная книга - «Мовчання адресоване мені». Краткое содержание книги:

Увазі читачів пропонується трикнижжя - дві збірки поезій і збірка поезій у прозі. Попри те що збірки різні за побудовою та формою вираження - об’єднує їх не тільки спільна назва, але й цілий ряд загальнолюдських проблем, які автор не береться вирішувати у глобальному масштабі, а лише у межах власної душі та серця. Автор робить спробу проникнути в суть речей, дошукатися причини, філософськи осмислити різноманітні стани, настрої, явища, тобто, все те, що його наповнює й оточує: складні стосунки особистості зі світом, її внутрішні протиріччя й конфлікти, вічне притягування чоловічого й жіночого начал, невтолене жадання істини й гармонії - ці та багато інших тем знаходять відображення в поезії Василя Слапчука.
1 ... 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50
Перейти на страницу:
ПОБЕДА
за п’ятнадцять перша мимоволi зауважив я годинник справно вицокував секундна стрiлка описувала кола звичайна людська рука чого ж я так злякався це все годинник його колючi колiщатка ухопили край моєї душi i затягують у механiзм чавлять нiвечать кожен його цок голоснiший од вибуху звичайна рука звичайний годинник Боже що ж це за такi звичаї
9
Бiль вийшов з мене i лишився ззовнi, а крик назад вернувсь у горло. Великий бородатий дядько, впiймавши сонце за волосся, ударив ним перед моїм лицем об камiнь. - А що, малий, злякався? - Ви помиляєтесь. Коли я був малим, i тре’ було рубати пiвня, менi важкою видавалася сокира, тож мусив нести птицю до сусiда, бо сам не мiг забити. Тодi я був малим, а нинi вирiс, вирiс сам iз себе. Бiль вийшов з мене, бiль мене покинув. Зостався жаль до пiвня, та не зосталось пiвня. - А що, злякались, дядьку?

ЧЕРЕПКИ

1
зоря в долонi це вже не зоря а тiльки спогад про далеке свiтло
2
Щоденнi зречення, щоденний страх покари. Приймаю хрещення в приблуди, в яничари.
3
Горять вогнем обидвi щоки, до спраглих уст несуть ропи. I тiльки й мовиться: «Допоки?» I тiльки й чується: «Терпи!»
4
чекання до ворiт на крилах летить а за ворота каменем падає
5
самiтником вагiтна нiч приймає пологи у людства
6
Лови, козаче, з усiма у небi неводом хмаринку. З’їв гарбуза, доїж шкуринку, а хлiбної, даруй, нема.
7
Живем як перше, поживаєм, хмiльнi вертаємось з хрестин, печем весiльнi короваї, збиваєм труни i хрести.
8
це пожовкле фото наче палиця у колесi часу
9
картуз не любить голови йому милiший цвях в одвiрку
10
пiсля окупацiї кури iз власних яєць стали висиджувати крукiв та шулiк
11
Я йшов iз дому, мав мету: як повернусь, то обмету бiля порога з власних нiг з вершин найвищих в свiтi снiг.
12
Пейзаж один. I на трубi - труба. А дим важкий i кучерявий фiльтрують нашi голови дирявi. Планета наша, кажуть, голуба.
13
Живем всi рiзно, i хто як звик. Життя не пiсня, життя - це крик.
14
накидає вечiр пiджаки на плечi зваблює дiвчат з солов’ями в змовi ловить їх на словi а вони мовчать
15
Зустрiлися на ешафотi: Хто ти?
16
печаль похукує на очi мов на скло а пiсля неї радiсть свiтлом миє
1 ... 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)