Шосте Правило Чарівника, або Віра Занепалих
- Автор: Гудкайнд Терри
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Шосте Правило Чарівника, або Віра Занепалих». Краткое содержание книги:
Адже Тьма, знищена одного разу, чекає лише часу, щоб повернутися знову. Чекає і набирається сил.
Забув, забув про це Річард Сайфер, Шукач Істини! Бо переміг він шимів, підземних духів, і повернув у світ магію. А з магією повернулося в світ і приховане досі Зло.
І на волосині висить тепер не тільки життя коханої Річарда Келен, але й доля всього світу. Бо соноходець Джеган, переможений одного разу, жадає помсти, і тепер влада його — набагато могутніша, ніж раніше. Знову вирушає Шукач Істини битися з силами Тьми. Відправляється, щоб перемогти — або загинути. Відправляється, щоб своєю кров'ю заслужити право на осягнення Шостого Правила Чарівника.
— Його превосходительство завжди з нами, — манірно заявила сестра Обрі. — Енн просто намагалася обдурити нас. Але ми не дурепи! І все інше, що вона говорила, теж виверт. Не так ми дурні, щоб на таке купитися.
— Все інше? І що ж це за інше? У чому полягав її план?
Сестра Георгія обурено пирхнула:
— Вона намагалася навіяти нам якусь нісенітницю щодо магічних уз з Річардом Ралом.
Ніккі моргнула і вся звернулася в слух.
— Узи? Що за нісенітниця?
Сестра Георгія твердо витримала погляд Ніккі.
— Вона стверджувала, що якщо ми принесемо Річарду клятву вірності, це захистить нас. Заявила, що якась там його магія не дозволить Джегану проникнути в наші мізки.
— Яким чином?
Сестра Георгія знизала плечима:
— Вона говорила, що ці самі узи захищають його людей від сноходців. Але ми не такі наївні, щоб повірити.
Ніккі притиснула руки до тулуба, щоб приховати тремтіння.
— Не розумію. Яким чином це діє?
— Вона таке розповідала… Нібито Річард успадкував цю магію від своїх предків. Заявила, що ми повинні присягнутися йому у вірності від усього серця або щось в цьому роді. По правді кажучи, це було настільки безглуздо, що я толком і не слухала. Вона стверджувала, що саме тому Джеган не в змозі опанувати її розумом.
Ніккі перебувала в повному приголомшені. Ну звісно ж…
Вона весь час роздумувала, чому Джеган не захопив решту сестер. Багато хто до цих пір залишалися на волі. Значить, їх захищають узи з Річардом. Напевно, так воно і є. Її власна аббатиса, сестра Юлія, і всі інші наставниці Річарда втекли теж. Ні, тут щось не сходиться. Адже вони сестри Тьми, як вони змогли присягнути Річарду? Більш ніж дивно.
І все ж Джеган частенько буває не здатний проникнути в її розум.
— Ви сказали, сестра Алессандра зникла. — Сестра Георгія потеребила комір.
— Вони з Енн зникли разом.
— Ну, Джеган не завжди повідомляє вам про свої дії. Можливо, він просто наказав убити обох. Георгія глянула на подруг.
— Ну… можливо. Але сестра Алессандра була однією з вас… Сестрою Тьми. На неї було покладена відповідальність за Енн…
— Чому не на вас? Не на тебе і твоїх сестер? — Георгія відкашлялася:
— Аббатиса виказала таку зневагу до нас, що його превосходительство наказав займатися нею сестрі Алессандрі.
Ніккі цілком могла собі уявити, які форми прийняло це зневага. Однак Енн можна зрозуміти — адже сестри Світла її зрадили. Напевно, Джеган визнав аббатису цінним трофеєм, якщо побажав зберегти їй життя.
— Коли ми увійшли в місто, фургон, де везли клітку Енн, так і не з'явився, — продовжила сестра Георгія. — Нарешті причовгав візник із закривавленою головою і доповів, що останнє, що він бачив, перш ніж світ потемнів, була сестра Алессандра. А тепер вони обидві зникли.
Ніккі відчула, як нігті впиваються в долоні, і зусиллям волі змусила себе розтиснути кулаки.
— Значить, Енн запропонувала вам всім свободу, а ви вважали за краще залишатися рабинями?
Всі три сестри гордо підняли голови.
— Ми вчинили так, як було краще для всіх, — заявила Георгія. — Ми сестри Світла і не належимо собі. Наш обов'язок — полегшувати людям страждання, а не завдавати.
— Крім того, — додала сестра Обрі, — щось ми не помітили, щоб ти намагалася втекти. Схоже, час від часу ти вільна від присутності його превосходительства, але ж не йдеш геть.
— Звідки ви знаєте? — Насупилася Ніккі.
— Ну я… я… — Зам'ялася Обрі. Ніккі схопила її за горлянку:
— Я задала питання. Відповідай!
За допомогою магії Ніккі посилила натиск. Лице сестри Обрі налилося кров'ю, очі закотилися: магія Ніккі почала висмоктувати з неї життя. Але Джеган контролював розум сестер, і їм було заборонено вдаватися до магії без його дозволу.
Георгія тихенько торкнулася руки Ніккі.
— Просто його превосходительство питав нас про це, от і все. Відпусти її, сестра. Будь ласка.
Ніккі відпустила Обрі і втупила грізний погляд у сестру Георгію.
— Запитував вас? Що саме питав? Що він говорив?
— Він просто хотів з'ясувати, чи відомо нам, чому він часом не може проникнути у твій розум.
— Він нас мучив, — додала сестра Рошель. — Мучив, тому що ми не знаємо відповіді. І не розуміємо, як таке взагалі може бути.
І тут Ніккі зрозуміла все.
Сестра Обрі потерла шию.
— Та що з тобою, сестра Ніккі? Чому це його превосходительство так тобою цікавиться? Чому ти здатна чинити йому опір?
Ніккі повернулась до виходу, кинувши через плече;
— Дякую за допомогу, сестри.