Шосте Правило Чарівника, або Віра Занепалих
- Автор: Гудкайнд Терри
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Шосте Правило Чарівника, або Віра Занепалих». Краткое содержание книги:
Адже Тьма, знищена одного разу, чекає лише часу, щоб повернутися знову. Чекає і набирається сил.
Забув, забув про це Річард Сайфер, Шукач Істини! Бо переміг він шимів, підземних духів, і повернув у світ магію. А з магією повернулося в світ і приховане досі Зло.
І на волосині висить тепер не тільки життя коханої Річарда Келен, але й доля всього світу. Бо соноходець Джеган, переможений одного разу, жадає помсти, і тепер влада його — набагато могутніша, ніж раніше. Знову вирушає Шукач Істини битися з силами Тьми. Відправляється, щоб перемогти — або загинути. Відправляється, щоб своєю кров'ю заслужити право на осягнення Шостого Правила Чарівника.
Один із рабів, напівголий хлопчина років вісімнадцяти на вигляд, стоячи на четверіньках, відтирав невеликою щіткою килимок перед входом в спальню. Не піднімаючи очей, він повідомив Ніккі, що його превосходительства в наметі немає. Цей юнак, Ірвінг, володів чарівним даром. Раніше він жив у Палаці Пророків, де його навчали мистецтву чарівника. Тепер — чистив килими і виносив нічні горшки. Мати Ніккі це б схвалила.
Джеган міг перебувати де завгодно. Сидіти в таборі, пити і грати в карти зі своїми солдатами. Або інспектувати поварів і обслуговуючих армію майстрових. Або оглядати нових бранців, щоб вибрати тих, кого візьме собі. А міг розмовляти з заступником Кадара Кардіфа.
Ніккі помітила декількох сестер, що причаїлися в кутку. Як і вона, ці сестри були рабинями. Підійшовши ближче, Ніккі побачила, що вся трійця зайнята шиттям.
— Сестра Ніккі! — Схопилася сестра Георгія. На її обличчі читалося полегшення. — Ми не знали, чи жива ти, так давно тебе не було видно. Ми вже було вирішили, що ти зникла.
Будучи сестрою Темряви, яка принесла клятву вірності Володарю, Ніккі визнала турботу сестер дещо надуманою. Можливо вони вважають, що полон об'єднує їх, і всі розбіжності відійшли на другий план. А ще вони знають, що Джеган ставиться до неї інакше, ніж до інших. І хочуть підтримати з нею дружні стосунки.
— Я їздила у справах його превосходительства.
— Звичайно, — кивнула сестра Георгія, витираючи руки. Дві інші, сестри Рошель і Обрі, відклавши мішок кістяних гудзиків, виплуталися з довгої полотнини і стали поруч з сестрою Георгією. Обидві трохи нахилили голови, вітаючи Ніккі. Вся трійця побоювалася її загадкових взаємин з Джеганом.
— Сестра Ніккі… Його превосходительство дуже злий, — промовила сестра Рошель.
— У люті, — підтвердила сестра Обрі. — Він… він ревів, як ведмідь, що цього разу ти зайшла занадто далеко. Ніккі мовчки дивилася на них. Сестра Обрі облизнула губи.
— Ми просто подумали, що тобі слід знати. Щоб ти була обережніше.
Ніккі подумала, що зараз невідповідний час для обережності.
— Де Джеган? — Коротко запитала вона.
— Оселився у великій будівлі, неподалік від міста. Тепер його резиденція там, — пояснила сестра Обрі.
— Колишній маєток Міністра культури, — додала сестра Рошель.
— Навіщо? — Насупилася Ніккі. — У нього ж є намет.
— Після твого від'їзду він вирішив, що імператору потрібна більш підходяща резиденція, — сказала сестра Рошель.
— Підходяща? Підходяща — для чого?
— Щоб показати світу свою значимість, я вважаю. — Сестра Обрі кивнула.
— Він побудує палац в Алтур-Ранзі. Таке його нове бачення. — Вона окреслила широку дугу, бажаючи показати розміри споруди. — Він наказав побудувати прекрасний палац.
— Його превосходительство збирався оселитися у Палаці Пророків, — пояснила сестра Рошель, — але оскільки той зруйнований, імператор вирішив побудувати новий, тільки краще. Такий, рівного якому ще не було.
Ніккі хмуро подивилася на сестер.
— Він хотів дістати Палац Пророків через накладене на нього закляття часу, що уповільнює старіння.
Тільки це його й цікавило.
Всі три жінки знизали плечима. І тут Ніккі почала розуміти, що замислив Джеган.
— Так що це за місце, де він зараз? Чим він зайнятий? Вчиться їсти чимось, крім пальців? З'ясовує, наскільки йому сподобається розкішне життя під дахом?
— Він тільки сказав нам, що поки буде жити там, — пояснила сестра Георгія. — Більшість жінок… помолодше, він узяв із собою. А нам наказав залишатися тут і за всім наглядати на випадок, якщо він побажає повернутися до намету.
Схоже, тут мало що змінилося.
Ніккі зітхнула. Екіпаж вона відпустила. Доведеться йти пішки.
— Гаразд. Як туди потрапити?
Сестра Обрі розповіла дорогу, Ніккі подякувала і повернулася до виходу.
— Сестра Алессандра пропала, — вимовила раптом сестра Георгія, марно намагаючись зобразити безтурботність.
Ніккі різко зупинилася і обернулася до Георгії. Сестра Георгія була жінкою середніх років і з кожним разом, як Ніккі її бачила, виглядала все гірше і гірше. Її одяг перетворився на лахміття, але сестра носила плаття з гордістю, як чудовий наряд. У рідіючому волоссі було все більше сивини. Колись вони, можливо, і виглядали вишукано, але тепер тижнями не знали ні мила, ні гребінця. І швидше за все воші у неї теж аж кишать.
Деякі люди вважають, що старість дає право зробитися нечупарою, ніби все життя тільки й мріяли, щоб стати непривабливими. Здавалося, сестра Георгія насолоджується своєю неохайністю.