Шосте Правило Чарівника, або Віра Занепалих
- Автор: Гудкайнд Терри
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Шосте Правило Чарівника, або Віра Занепалих». Краткое содержание книги:
Адже Тьма, знищена одного разу, чекає лише часу, щоб повернутися знову. Чекає і набирається сил.
Забув, забув про це Річард Сайфер, Шукач Істини! Бо переміг він шимів, підземних духів, і повернув у світ магію. А з магією повернулося в світ і приховане досі Зло.
І на волосині висить тепер не тільки життя коханої Річарда Келен, але й доля всього світу. Бо соноходець Джеган, переможений одного разу, жадає помсти, і тепер влада його — набагато могутніша, ніж раніше. Знову вирушає Шукач Істини битися з силами Тьми. Відправляється, щоб перемогти — або загинути. Відправляється, щоб своєю кров'ю заслужити право на осягнення Шостого Правила Чарівника.
— Що значить «пропала»?
Ніккі вловила проблиск задоволення. Георгія невинно розвела руками.
— Ми не знаємо, що сталося. Просто з'ясувалося, що вона зникла.
Ніккі не поворухнулася.
— Зрозуміло.
Сестра Георгія знову сплеснула — руками, зображуючи простодушність.
— Приблизно в той же час, як зникла аббатиса. — Ніккі вміло приховала здивування.
— А Верна як тут опинилася?
— Не Верна, — відповіла сестра Рошель, нахиляючись ближче. — Енн.
Сестра Георгія кинула сердитий погляд на Рошель за те, що та зіпсувала сюрприз. А це і справді був сюрприз. Та ще й який! Стара аббатиса померла. У всякому разі, Ніккі так сказали. Аббатиса померла вже після того, як сестра Ніккі покинула Палац Пророків, але до неї дійшли розповіді про те, що всі сестри, послушниці і чарівники всю ніч були біля похоронного багаття Енн і пророка Натана. Знаючи Енн, можна було запідозрити черговий підступ, але навіть для неї це дещо занадто.
Сестри посміхалися, як кішки, готові зжерти канарку. Схоже, їм не терпілося пограти в гру «віриш — не віриш».
— Розкажіть головне. У мене немає часу вислуховувати довгі історії, його превосходительство бажає мене бачити. — Ніккі удостоїлася трьох єхидних посмішок. — Поспішайте, якщо не бажаєте, щоб він повернувся сюди, злий і спраглий побачити мене, — рішуче закінчила вона.
Сестри Рошель і Обрі побіліли.
Георгія злегка спохмурніла і знову почала потирати руки.
— Аббатиса прийшла в табір — після твого від'їзду — і її спіймали.
— З чого це вона заявилася в лігво Джегана?
— Щоб переконати нас втекти разом з нею, — випалила сестра Рошель. І заторохтіла швидше нервово, ніж весело:
— Розповіла якусь дурнувату історію про те, що шими вирвалися на свободу і магія вмирає. Уяви собі! Дикі брехні! І чекала, що ми їй повіримо…
— Значить, он воно що, — пробурмотіла Ніккі, задумливо дивлячись у простір. Вона моментально зрозуміла, що це зовсім не дикі брехні. Частинки головоломки стали складатися в картинку. Ніккі користувалася своїм даром, тоді як іншим це заборонялося, тому вони не могли знати, зникала Магія чи ні.
— Це вона так заявила, — фиркнула сестра Георгія.
— Значить, магія зникла, — почала міркувати вголос Ніккі, — і Енн подумала, що це позбавить соноходця можливості контролювати ваш розум.
Зникненням магії цілком могло пояснюватися те, чого Ніккі не могла зрозуміти: чому Джеган не завжди може проникнути в її розум.
— Але якщо шими на волі…
— Були, — повідомила сестра Георгія. — Навіть якщо це і було так, то тепер їх вигнали. Рада повідомити, що його превосходительство має до нас повний доступ, і все інше, що стосується магії, повернулося на круги своя.
Ніккі майже бачила, як вся трійця намагається зрозуміти, слухає їх зараз Джеган чи ні. Але якщо магія повернулася, значить, Джеган повинен мати вільний доступ до її розуму, а це не так. Іскорка розуміння спалахнула і згасла.
— Аббатиса допустила якусь помилку і Джеган виявив її? — Уточнила Ніккі.
— Ну… Не зовсім, — промовила сестра Рошель. — Сестра Георгія пішла і привела стражників. Ми здали її їм, це наш обов'язок.
Ніккі розреготалася:
— Її власні сестри Світла? Яка іронія! Енн ризикує життям; поки шими пожирають магію, приходить сюди, щоб вас, нікчемних, врятувати, а ви, замість того щоб з нею втекти, її зраджуєте. Яка краса!
— Ми були змушені! — Запротестувала сестра Георгія. — Його превосходительство побажав би цього. Наш обов'язок — служити імператору. Знаємо ми, чим закінчуються спроби втечі. Ми своє місце знаємо.
Ніккі уважно дивилася на обличчя жінок, що присягнулися служити Світлу Творця і довгі сторіччя працювали в ім'я Його.
— Та вже, знаєте.
— Ти поступила б так само! — Викрикнула сестра Обрі. — Нам довелося це зробити, інакше його превосходительство витягнув би відомості з інших. Це був наш обов'язок заради блага інших, в тому числі, смію додати, і заради твого блага. Ми не могли думати тільки про себе або Енн, ми повинні були піклуватися про всіх.
Ніккі відчула, як її охоплює тупа байдужість.
— Добре, ви зрадили аббатису. — Останні іскорки цікавості догоряли. — Але з чого вона раптом вирішила, що дійсно може втекти разом з вами? Напевно у неї були якісь плани щодо вигнання шимів. На що вона сподівалася, знаючи, що як тільки шими зникнуть, Джеган тут же відновить контроль над вашими мізками? Та й її теж?