Сповідь відьом. Тінь ночі

Гарріот зітхнув і тицьнув Денфорту свою книгу.

— Це — математика, пане, а не магія. Удовиця Бітон бачила тут працю з геометрії.

— Не вам визначати міру зла, що назбиралося в цій кімнаті, — пирхнув Іффлі.

— Якщо ви шукаєте зло, то краще пошукайте його в помешканні вдовиці Бітон. — Хоча Метью й намагався щосили зберігати спокій, все ж він швидко втрачав його.

— Значить, ви звинувачуєте стару жінку у тому, що вона — відьма? — різко спитав Денфорт.

— Ні, Метью. Так не треба, — прошепотіла я, сіпаючи його за руку й намагаючись привернути увагу.

Метью обернувся до мене. Його обличчя було мало схожим на людське, зіниці оскляніли й стали величезними. Я похитала головою, і він глибоко зітхнув, намагаючись вгамувати як своє роздратування вторгненням до його будинку, так і несамовите інстинктивне бажання захистити мене.

— Не слухайте, що він каже, пане Денфорт! Ройдон теж може бути інструментом диявола, — застеріг Іффлі.

Метью обвів депутацію поглядом.

— Якщо ви гадаєте, що маєте підстави звинуватити мою дружину в якомусь прогрішенні, то звертайтеся до суду. А тепер забирайтеся геть. І перш ніж прийти сюди знову, Денфорте, подумайте добряче, чи мудро брати собі в союзники таких людей, як Іффлі та Бідвел.

Священик мовчки ковтнув слину.

— Чули, що сказав господар?! Геть звідси! — гаркнув Хенкок.

— Справедливість восторжествує, господарю Ройдон — Божа справедливість! — заявив Денфорт, задкуючи з кімнати.

— Тільки якщо гору не візьме наша справедливість, Денфорте, — застеріг його Волтер.

Із тіні виникли П’єр і Шарль. Вони розчинили двері й випровадили отетерілих теплокровних із кімнати. А надворі лютувала буря. І її лють лише підтвердила їхні підозри щодо моїх надприродних здібностей.

«Тікай, тікай, тікай!» — наполегливо дзвенів у моїй голові внутрішній голос. Мене охопила паніка й наповнила мої вени адреналіном. Знову мене звели до стану гнаної здобичі. Гелоуглас і Хенкок обернулися до мене, збуджені запахом страху, який виходив з пор мого тіла.

— Ані руш! — попередив Метью вампірів. І присів біля мене. — Інстинкт підказує Діані втікати. За мить вона буде в нормі.

— Це ніколи не скінчиться. Ми прибули сюди по допомогу, але навіть тут на мене полюють.

— Тобі нема чого боятися. Денфорт та Іффлі добряче подумають, перш ніж знову завдавати нам клопоту, — впевнено мовив Метью, беручи мої стулені долоні у свої. — Ніхто не бажає бути моїм ворогом — ані інші створіння, ані звичайні люди.

— Я іще розумію, чому тебе бояться створіння. Ти — член Конгрегації і тому маєш силу й повноваження знищувати їх. Не дивно, що вдовиця Бітон із готовністю прийшла сюди за твоїм наказом. Але ж люди — вони відреагують інакше. Напевне, Денфорт та Іффлі підозрюють, що ти… вер, — сказала я, вчасно не давши слову «вампір» злетіти зі своїх вуст.