Антхіл

Мар’яна не підтримала жартівливий тон Богдана. А сказала, напроти, дуже серйозно:

— Ні, Богдане, не хитруй. Ти зі мною не підеш. Мені треба побути наодинці. Я йду не відпочивати, а розібратися зі своїми ж почуттями. Після гір я або залишусь і припиню опиратися родині, що мене прийняла, або поїду від них назавжди.

Богдан спитав настирливо:

— А мені? Можна мені поїхати з тобою?

Мар’яна хитнула головою:

— Не заважай мені прийняти рішення, прошу! Не треба мене квапити.

Єва ж розгорнула іншу операцію щодо Гектора і Лєри.

Якось на роботі вона запросила її до свого кабінету і збуджено повела:

— Все! Схоже, вони остаточно горщики побили! Невістка збирається йти в гори, одна! То не втрачай свій шанс!

Лєра раптом розплакалася:

— Ну скажіть, чим я йому була не пара?

Єва втерла Лєрі сльози медичною серветкою, сказала значуще:

— Так, а тепер витри сльози і побалакаємо як жінка з жінкою. Ти з моїм бовдуром ще хочеш побратися?

— Звісно, хочу! Я ж його кохаю до нестями!

— То ж застосуємо старі жіночі хитрощі: скажеш йому, що ти вагітна.

— Та ми ж…

— Ото тільки не треба запевняти мене, що нічого не було. Було?

— Та всього раз.

— То й добре. Поки його принцеси не буде, зваб його ще раз. В тебе на це два тижні. А решту я беру на себе.

— А як не… — пробелькотіла Лєра.

— А як дитина не зав’яжеться, в мене є його біологічний матеріал. Все зробимо й без нього.

— А як йому шкода буде дружини?

— Та вона сама не залишиться! У неї є черговий лицар, Богдан. І що він в тій Мар’яні знайшов? Худюща, пласка! А він непоганий же хлопець! І закохався в одружену! Уже всім помітно, крім чоловіка! Ну то нам це тільки наруч! Тим гірше буде образа, тим легше його буде втішити.

— А якщо Гектор відмовиться одружуватися?

— Від дитини не відмовиться. Одружитесь, а там покохає.

Але в останній день всі їхні плани було поламано: Гектор вирішив йти разом з дружиною.

В день від’їзду прийшов Богдан. Запропонував Мар’яні допомогти з речами.

Мар’яна злегка посміхнулася:

— Та мені є кому допомогти! З нами вирішив йти Гектор.

Богдан не зміг придушити розчарування:

— Хто?! Отой тюхтій лізтиме в гори? Та тобі його самого доведеться нести на собі!

— У горах всяке буває. Там один другого не кидають.

Гектор, що не знав про розмову дружини з Богданом, щиро запропонував:

— Може, й ти з нами підеш в гори? Мар’яна запевняє, що воно того варте.

Богдан похмуро відповів:

— Ні. Щось мені не кортить.

Гектор не наполягав:

— Як знаєш. Заздритимеш, як ми повернемося з купою вражень.

Подружжя мало доїхати до Івано-Франківська, а вже звідтіля починався саме похід.

Гектор збирався нашвидкуруч, тож в нього були не всі речі, що рекомендували для походу. Та він і не дуже переймався. Літо, спека, а в списку речей зимові чоботи, балаклава, шалик. Ото чи треба зайве тягти!