Антхіл

Богдан заперечливо захитав головою:

— Крім тебе, мені ніхто не потрібний!

Мар’яна встала навшпиньки, цьомнула Богдана в лоб і твердо проказала:

— Богдане, ти добрий, чесний, сильний! Ти обов’язково стрінеш свою дівчину. А мені крім чоловіка ніхто не потрібний. Ніхто!

Обернулася аби йти.

Богдан сказав навздогін:

— Але він вже не любить тебе! Невже ти не бачиш?! Він…

Образлива правда мало не зірвалася з язика. Та він вчасно його притяв.

Мар’яна похитала головою. І було незрозуміло, що вона тим хотіла сказати: чи не хотіла чути звинувачень, чи однаково не приймала освідчення Богдана, чи щось ще.

Наостанок сказала:

— Як хочеш зберегти дружбу зі мною, з Гектором, ніколи не поновлюй цю розмову. Згодом ти сам зрозумієш, що так буде краще. Отже, домовились?

І пішла, не озираючись.

Богдан з тугою дивився в спину дівчині. А потім понуро пішов в інший бік.

— Ти хоч трохи дивишся під ноги? — роздався чийсь життєрадісний голос.

Богдан підвів очі:

— О, Василю, привіт! Як це ти опинився на вулиці, не за комп’ютером?

— Та так! Вирішив трохи розвіртуалитись. І привід є. Я закінчив писати свою програму.

— Це оту твою досконалу ворожку?

— Ну, це як тобі не до снаги вимовити «методика прогнозування подій на основі апроксимації часового ряду з використанням тренду, комбінації гармонічних коливань та нелінійних методів оптимізації».

Богдан пирснув:

— То ти навмисне перед дзеркалом тренувався, аби перед людьми хизуватися?

Василь розплився в самовдоволеній усмішці:

— Навіщо мені тренуватися? Я без підготовки тобі й не таке видам.

— Що правда, то правда. На тебе ще класу з четвертого, здається, наліпили тавро «Ботанік». То що ти, кажеш, розробив?

Василь відчув, що потенційний піддослідний впіймався на гачок, тож вирішив «підсікти»:

— Будь яка подія прогнозується з ймовірністю дев’яносто дев’ять відсотків. Будь яка!

Богдан скептично хмикнув:

— Браво! А як не здійсниться, скажеш, що то саме той один відсоток. Тобі б справді на ворожку перекваліфікуватися. Скільки ти там в своїй закордонній конторі заробляєш?

Василь запропонував:

— Чим розпатякувати, нумо спробуємо! Чи слабо?

Отут у Богдана майнула якась думка. Сказав вже майже серйозно:

— А подія й правда будь-яка? Ну, там, не тільки вибори президента чи курс валют?

Через деякий Богдан сидів в квартирі Василя. Попередивши, що як той бодай одній душі прохопиться про ворожіння, йому не жити, Богдан нарешті видушив з себе запитання: чи буде він з дівчиною Мар’яною.

Далі була безліч питань. Безглуздих, як на погляд Богдана. Але Василь запевнив, що так треба, аби прогноз був найточнішим. Повносив їх, натиснув «Enter», і хлопці почали чекати. Тобто, Василь чекав, а Богдан повсякчас підстрибував, як на гарячому вугіллі.

І коли, нарешті, програма на весь екран вивела результат «Так» з ймовірністю дев’яносто сім відсотків, Богдан не спромігся сам той напис прочитати.