Печатка Святої Маргарити
- Автор: Подгорная Лариса
- Серия: Пригоди Марка Шведа #2
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: КМ-БУКС
- ISBN: 978-966-948-001-9
- Жанр: Исторические приключения
Электронная книга - «Печатка Святої Маргарити». Краткое содержание книги:
Виконуючи завдання, Марко опиняється у вирі нових, сповнених небезпеки пригод. Йому належить пройти майже втраченим за віки слідом, не загубити самого себе, дати відсіч підступам ворогів та зберегти віднайдене кохання…
Лора Підгірна — випускниця історичного факультету Кам’янець-Подільського університету, журналістка та громадська діячка, автор проекту «Літературний туризм». Представлений роман є продовженням її успішного дебюту — українського історичного вестерну «Пригоди Марка Шведа. Червона Офелія» (2017 р.)
— Що за єресь! — відмахнувся Марко. — Петлюра не потурав єврейським погромам! Які аргументи можуть бути? При його уряді навіть Міністерство у єврейських справах УНР було створене! А коли почалася ота катавасія, було створено комітет допомоги потерпілим… Я пам’ятаю навіть текст звернення Петлюри до українців. «Антисеміт — паршива вівця! Женіть його!» — він так говорив усім. Як тепер можна викрутити все на протилежне?
Дядько Альбер недобре глипнув на Шведа.
— Це не єресь, мій хлопчику. Це ймовірний подальший розвиток подій. А все, що ти маєш запитати у себе: чи готові твої друзі помірятися силою та вмінням із більшовиками у такому двобої? Вистачить ресурсів?
— Дядьку Альбере… — нарешті проказав Марко. — Що Ви таке кажете?
— Через скорботу ти втратив здатність логічно мислити, Марку! — зітхнув дядько Альбер. — Кажу тобі, як може бути, і як, швидше за все, станеться… — проказав той ще раз. — Ви, українські націоналісти, не маєте досвіду у цих брудних іграх. Ваші устремління чисті, відкриті і щирі… У вас на лобі написано усе. І поки ви собі щиро і відкрито мислите, більшовики усе продумують на сто кроків уперед! Пропаганда і дезінформація для них — хліб насущний. Чи ти наївно вважаєш, що вбивство мсьє Петлюри сталося випадково, або ж його організовували якісь недоумки за день до, власне, самого вбивства?
Марко похитав головою.
— Ні… не думаю.
— Отож-бо! — зітхнув дядько Альбер. — Якщо тебе цікавить моя думка з цього приводу, гадаю, усе було сплановано задовго до убивства, ретельно й ідеально, ще у Москві. І Шварцбард цей, єврей за національністю, підібраний совєцькими спецслужбами не випадково… Гадаю, у його захисту буде купа таємних козирів у рукаві, свідків, письмових свідчень, документів, і якщо доведеться, вони представлять французькому правосуддю свідчення навіть від чорта лисого, не кажучи вже про мешканців того містечка, Проскурова, в якому мсьє Петлюра начебто потурав єврейським погромам.
— Але ж це не так! — палко заперечив Марко. — Мені ж відома правда… Петлюра не потурав погромникам! Частина єврейського населення, звісно, підтримувала більшовиків; були й такі євреї, наприклад, у Городку, що стріляли нашим у спину та скидали з вікон на голови хлопцям саморобні бомби. Як можна було реагувати на такі дії у воєнний час? А тепер ми ведемо мову про єврейські погроми, які начебто вчинили війська Петлюри?
— Хлопчику мій! — дядько Альбер знову важко зітхнув. — Гроші та підступи здатні з будь-якої правди зробити неправду… Пам’ятай: якщо адвокатам Шварцбарда вдасться переконати європейську спільноту у тому, що цей чоловік здійснив священну помсту, а не цинічне і жорстоке вбивство, ти хоч на руках пройдися обідком Ейфелевої вежі — твоя правда не перепре суспільної думки. І французькі присяжні ухвалять не справедливе, а популярне рішення. Так вже було, Марку, і не раз… Навіть не роздумуй, повертайся до Стамбулу. Там ти у відносній безпеці. Роби свою справу. І знай: якщо твої командири вирішать тебе, мов жертовне ягня, засвітити перед совєтами і пришлють до Парижу свідчити на суді, ніхто за твоє життя не дасть після цього і ламаного шеляга, Марку! І взагалі… — дядько Альбер скрушно похитав головою. — У мене недобре передчуття, Марку. Якщо зі Шварцбардом для більшовиків усе пройде гладенько, боюсь, як би отакі Самуїли Шварцбарди не стали для них головним методом боротьби з українським націоналістичним рухом…
Подробиці суду над убивцею Петлюри, Самуїлом Шварцбардом, Марко із гіркотою дізнавався уже у Стамбулі, із газет та від своїх. Не інакше, як у тому Парижі відбувалася направду всеєвропейська ганьба.
Як і передбачав дядько Альбер, суд департаменту Сена міста Париж визнав убивцю Петлюри невинним. Французькі газети писали: на захист Самуїла Шварцбарда горою стали найвідоміші філософи, державні діячі, літератори та науковці світу: Анрі Бергсон, Ромен Роллан, Альберт Ейнштейн, Максим Горький, Олександр Керенський, Анрі Барбюс, Поль Ланжевен…
В результаті Самуїлу Шварцбарду присудили 1 франк штрафу за те, що двірник мусив докласти зусиль, аби змити кров Симона Васильовича з паризького тротуару.
Добре продумана радянська пропаганда спрацювала, як швейцарський годинник: серед підписантів листа на підтримку Шварцбарда, окрім різної авторитетності публічних інтелектуалів, були чотири Нобелівських лауреати — достатньо, аби переконати світову спільноту у чому завгодно.
Марко із сумом ловив себе на думці, що їм, таємному легіону УНР, вдається перехитрувати совєти хіба що у дрібницях. На потужнішу роботу просто не вистачає ні сил, ні ресурсу, ні міцної платформи, ні однодумців на європейських теренах.