Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
Сліпобачення - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Сліпобачення

Электронная книга - «Сліпобачення». Краткое содержание книги:

Роман «Сліпобачення» є одним із найвідоміших і найважливіших творів Пітера Воттса, а читачі і критики одностайно вважають його головним і вершинним здобутком письменника.
Кінець XXI століття. Розбалансоване людство, яке і без того стоїть на порозі багатьох викликів і невідворотних змін, зіштовхується з новою проблемою принципово іншого рівня — першим контактом. Та чи так легко контактувати з тим, хто, роздивляючись тебе майже упритул, сам не бажає з'являтися у фокусі твого зору? Надто, якщо і зір, і всі інші чуття, на які людство покладалося протягом мільйонів років своєї земної еволюції, виявляються нічого не вартими, коли справа доходить до комунікації з «іншими», які формувалися за геть інакших умов, і для яких всі людські поняття і концепції поведінки нічого не варті, як позбавлене сенсу навіть саме розуміння контакту.
Космічний корабель «Тезей» — вершинне досягнення земних технологій — вирушає на периферію Сонячної системи, щоб спробувати дізнатися про тих, хто кілька років тому несподівано відвідали Землю, за одну мить просканували її у всіх можливих спектрах і так само блискавично зникли, останньої миті надіславши кудись за межі Сонячної системи сигнал невідомого змісту. Лік іде на місяці, адже невідомо, з якою метою «інші» здобували інформацію про Землю та її мешканців, водночас уникаючи жодних контактів.
Десь на самій межі Сонячної системи на орбіті недосформованої зірки ховається посланець іншого світу, з яким «Тезей» має вийти на контакт, з’ясувати його природу і вирахувати потенційну загрозу, яку він може нести Землі.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 ... 166
Перейти на страницу:

А от тексти Воттса підкреслено художні. Його колега, Елізабет Бір, укладаючи перелік кращих фантастичних романів першої декади XXI століття, назвала «Сліпобачення» кращим НФ-твором цього періоду і додала: «А ще Воттс — поет, до біса талановитий письменник, і це видно у кожному його реченні».

Здається, в цьому й суть: «Сліпобачення» — не просто дарує читачеві інтелектуальну насолоду, воно робить це естетично вивершено. Тому до нього можна повертатися знову й знову, знаходячи в цій клятій книжці про сенс та його відсутність дедалі нові смисли.

Та для початку вам доведеться перегорнути сторінку й уявити себе Сірі Кітоном.

Володимир Арєнєв

Сліпобачення

Лізі

Якщо нам не боляче, то ми мертві.

«Ось що найбільше мене дивує в природі: виняткова потреба уявляти те, що насправді вже існує».

Філіп Ґуревич [1]

«Ти здохнеш, як собака, нінáщо».

Ернест Гемінґвей [2]

Пролог

Спробуй торкнутися минулого. Спробуй впоратися з минулим. Воно не справжнє. Це лишень сон.

Тед Банді [3]

Це почалося не зараз. Не з шифраторів або «Роршаха», не з Великого Бена, «Тезея» чи вампірів. Більшість людей сказала б, що все почалося зі Світляків, але й вони помилилися б. Цими штуками все завершилося.

Для мене все почалося з Роберта Паґліно.

У вісім він був моїм найщирішим і єдиним другом. Ми — побратими-аутсайдери, яких пов’язувало спільне лихо. Моє — набуте. Його — генетичне: безконтрольний генотип, що подарував йому схильність до короткозорості, прищавості та (як виявилося пізніше) наркоманії. Батьки його так і не оптимізували. Рідкісні релікти двадцятого століття, які досі вірили в Бога та ще й вважали, буцімто ніхто не повинен намагатися покращити Його творіння. Тож, хоч нас обох можна було полагодити, сталося це тільки зі мною.

Прийшовши на майданчик, я побачив, що Паґ опинився в центрі уваги півдюжини дітей. Поодинокі щасливці, які стояли попереду, били його по голові, а решта, в очікуванні на свою чергу, задовольнялася лайкою: «виродок», «одуд». Я спостерігав, як друг, ледь не вагаючись, підняв руки, аби захиститися від найважчих ударів. Його думки я розумів краще, ніж свої власні; Паґ боявся, що нападники можуть вирішити, ніби піднятими руками він відбиватиметься, боявся, що вони сприймуть це як акт агресії і почнуть його гамселити ще завзятіше. Навіть тоді, у зовсім дитячому віці, маючи лише половину мозку, я ставав бездоганним спостерігачем.

Але я й гадки не мав, що робити.

Ми з Паґом уже давно не бачилися. Я майже не сумнівався, що він мене уникає. Але коли твій друг вскочив у халепу, ти йому допомагаєш, еге ж? Навіть якщо шанси мізерні (до слова, чи багато восьмирічних хлопчаків підуть проти шести більших, ніж вони, пацанів заради дружка по пісочниці?), ти можеш бодай покликати на допомогу. Помахати охоронцю. Зробити хоча б щось.

Я просто стояв. І не дуже хотів йому допомагати.

Це не мало жодного сенсу. Навіть якби Паґ не був моїм найкращим другом, мені слід було принаймні поспівчувати йому. На відміну від Паґа, до мене майже не чіплялися — через мої напади діти намагалися триматися від мене подалі. Хвороба їх лякала і водночас робила мене безпорадним. Та все одно. Я чудово знав, що таке знущання, образи чи несподівана підніжка, яка раптом уриває твій рух з точки А в точку Б. Я знав, що це за відчуття.

Або колись знав.

Ту частинку мене вирізали разом з хворими ланками. Я досі опрацьовував алгоритми з її відновлення, досі засвоював новий досвід. Стадні тварини завжди шматують найслабших. Кожна дитина інстинктивно знає про це. Можливо, я мав дозволити процесу спокійнісінько тривати далі. А що як не слід було йти проти природи? Але ж он, Паґові батьки не пішли проти природи, і погляньте, що трапилося: їхній син корчиться в багнюці, а зграйка виправлених суперхлопців кóпає його по ребрах.

вернуться

1

Філіп Ґуревич (1961 р. н.) — американський письменник і журналіст. Його найвідоміші книги: «Балада про Абу-Грейб» (про знущання американських військових над іракськими в'язнями) та «Маємо вам повідомити, що завтра нас та наші родини вб'ють» (про геноцид в Руанді 1994 року). Тут і далі — примітки перекладачів і редактора.

вернуться

2

Цитата з твору Ернеста Гемінґвея «Нотатки про майбутню війну: серйозний лист на злобу дня», опублікованого у вересневому номері «Есквайра» 1935 року.

вернуться

3

Тед Банді (1946–1989) — американський серійний вбивця, ґвалтівник, викрадач людей та некрофіл. Діяв в Америці у 70-ті роки. Жертвами були молоді жінки та дівчатка. Напередодні страти зізнався, що в період з 1974 по 1978 рр. скоїв 30 убивств, однак реальна кількість жертв може бути більшою.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 ... 166
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)