Велика маленька брехня
- Автор: Мориарти Лиана
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: ТОВ «Видавнича група КМ-БУКС»
- ISBN: 978-966-948-139-9
- Переводчик: Катерина Іванова
- Жанр: Другие детективы
Электронная книга - «Велика маленька брехня». Краткое содержание книги:
Велика маленька брехня - блискучий роман про колишніх чоловіків, других дружин, матерів та дочок, шкільний скандал та маленьку брехню, котра може стати смертельною.
Ця фраза стала, ніби дозволом Ді говорити вільно. Вона повернулася до Маделін з ентузіазмом:
— Я знаю! Їй двадцять чотири, зовсім доросла! Та для батьків діти ніколи не дорослішають. Мій чоловік каже, що я даремно хвилююся. Джейн сама виховує Зіггі і прекрасно з цим справляється, вона сама себе утримує, не бере у нас ані цента! Я часом потай кладу гроші їй у кишеню, немов кишеньковий злодій. Ну чи злодій навпаки. Але вона змінилася. Щось змінилося. І я ніяк не збагну, що саме. Ніби глибоко в душі вона намагається приховати лихо. Я вже не знаю, що і думати: це депресія, чи наркотики, чи харчовий розлад, чи що? Вона так схудла! Хворобливо худа. Раніше вона була дуже навіть кругленька.
— Хм… — сказала Маделін у задумі. Якщо це харчовий розлад, то, мабуть, саме Ді нагородила ним Джейн.
— Навіщо я взагалі вам це розповідаю? — раптом запитала Ді. — Ви ж не схочете більше з нею дружити! Вона не вживає наркотиків! З десяти тривожних ознак наркотичної залежності я нарахувала лише три. Ну від сили чотири. Ви не повірите, що зараз можна знайти в інтернеті.
Маделін засміялася, і Ді також.
— Часом мені здається, що я махаю рукою прямо перед її очима: «Джейн, Джейн, ти ще тут?»
— Я цілком впевнена…
— У неї не було хлопця з того часу, як народився Зіггі. Вона розійшлася з тим хлопцем, Заком. Він нам усім подобався, — гарний хлопець, і Джейн засмутилася через цей розрив, дуже засмутилася, але, боги, це ж було — скільки? — шість років тому? Вона ж не може досі сумувати за Заком, правда? Не настільки він був вродливий!
— Я не знаю, — сказала Маделін. — І тоскно подумала, що її кава, мабуть, стоїть на столі у «Блакитному блюзі» та холоне.
— А потім вона завагітніла і, схоже, батько — не Зак, хоч він завжди про це запитував, вона була дуже категорична — ця дитина не Закова. Знову і знову це повторювала. Побачення на одну ніч, сказала вона. З батьком зв’язатися немає жодної можливості. Знаєте, вона тоді вивчала юридичне регулювання мистецької діяльності, була десь на півдороги до диплому. Ситуація склалася зовсім не ідеальна, але все має свої причини, правда?
— Абсолютно, — сказала Маделін, яка ні краплі не поділяла таку філософію.
— Колись їй сказали, що у неї будуть проблеми із зачаттям, тож усе це виглядало як доля. А потім, коли Джейн була вагітна, помер мій любий тато, саме тому мені здається, що його душа могла повернутися у…
— Мам! Маделін!
Мама Джейн затнулася, і вони озирнулися на голос Джейн — вона стояла біля «Блакитного блюзу» та енергійно махала їм рукою:
— Ваша кава готова!
— Вже йдемо, — гукнула Маделін.
— Вибачте, — сказала Ді, коли вони поверталися з пляжу. — Я занадто багато говорю. Будь ласка, забудьте все, що я тут напатякала. Я дуже засмутилася, ледь не розплакалася, коли бідолашний Зіггі не отримав запрошення на дитячу вечірку. Щось останнім часом я надто емоційна, а ще сьогодні ми так рано прокинулись, тож я надміру балакуча. Раніше мене непросто було довести до сліз, я була міцним горішком. Це все вік, мені п’ятдесят вісім, і моїм друзям також — позавчора ми обідали разом. Дружимо з того часу, як наші діти пішли до дитсадка! І ми саме говорили, що перетворюємося на п’ятнадцятилітніх підлітків, котрі безпричинно плачуть.
Маделін зупинилася:
— Ді.
Ді дещо знервовано обернулася, немов Маделін наказала їй це зробити:
— Так?
— Я придивлюсь за Джейн, — сказала вона. — Обіцяю.
Габрієль: Розумієте, частина проблеми полягає в тому, що Маделін ніби вдочерила Джейн. Вона поводилася, як божевільна старша сестра, котра прагне захистити малу від усього на світі. Якщо ви говорили щось хоча б трішки критичне про Джейн, Маделін кидалася на вас, як скажена собака.
Розділ двадцятий
Була 11 ранку першого дня Зіггі у школі.
Цікаво, він уже випив чай? А з’їв яблуко, а сир і крекери? А родзинки з маленької коробочки? Серце Джейн тьохнуло на саму думку про те, як він обережно розгортає свій пакунок з обідом. А де він сидить? А з ким спілкується? Вона сподівалася, що Хлоя та близнюки гратимуться з ним, але ж вони могли й ігнорувати його.