Щастя. Відверте і чітке бачення щастя і того, чому у нас його немає

Задумаймося на мить цілком серйозно про значення слова «щастя». Під натиском людина, яка добре володіє фінською, скаже, що щастя — відчуття. Щастя є відчуттям — чи правда це? Ми кажемо, що відчуваємо щастя. Буває, що ми перебуваємо у стані щастя. Я вірю, що щастя є відчуттям, хоч воно є і багато чим іншим теж. Та все ж спершу обміркуємо щастя як відчуття.

Єдиного сина бідної матері зараховано на медичний факультет. Він їй про це пише, і та дуже радіє, прочитавши листа. Якщо вона хороша і любляча мати, а не якась зла мачуха, вона радіє грандіозному успіхові свого сина. Радість — відчуття, для якого характерні позитив, зростання життєвої сили, піднесений настрій і оптимістичні думки. Мати щаслива. Так щастя ототожнюється з радістю й через це стає позитивним відчуттям.

Твій найзапекліший ворог потрапив в автомобільну аварію, його самого паралізувало, а його єдина дитина загинула. Аварія сталася з вини водія, бо він був напідпитку і підрізав фуру замість дати їй дорогу. Коли ти це чуєш, перша твоя реакція — радість, огидна зловтіха від чужого нещастя. Від неї волосся на тілі стає дибом, у кров викидається адреналін, обличчя перекривлює щось середнє між посмішкою і вищиром, з горла вириваються дивні звуки, які нагадують чи то сміх, чи то гарчання. У той самий момент ти дуже вже радісний. Проте, може, й не назвав би себе щасливим. Твоєму ворогові добряче дісталось, і, на твою думку, це дуже добре. Радість на своєму місці. Але що скажеш про людину, яка у цій ситуації стверджуватиме, що щаслива? Вона погана людина і безсоромний негідник. Більшість із нас, порядних людей, сказали би, що спершу вони пораділи б з новини, але потім відчули б сум. Пристойна реакція на новину саме така. Без радості не обійтися, але ототожнювати цю радість зі щастям не дозволено. Радість і щастя у цьому випадку — речі різні.