Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз

У Палаці не можна. Занадто небезпечно.

— В Хагенському лісі, — запропонував Річард. — Його всі уникають.

— Ти жартуєш, Річард, — здивувалася Ліліана. — Там дуже небезпечно.

— Тільки не для мене. Я адже розповідав тобі, що відчуваю наближення мрісвіза. Ми будемо в повній безпеці, і не доведеться турбуватися, що сестри або Паша з'являться саме тоді, коли ми спробуємо зняти цю гидоту з моєї шиї.

Вона засмучено зітхнула. Нарешті, поклавши руку йому на плече і трохи потиснувши, посміхнулася.

— Ну добре. Нехай буде Хагенський ліс. — Але тут же різко відсторонила його і суворо додала:

— Допомагаючи тобі, я порушую безліч правил. Я розумію, що це необхідно і важливо і повинно бути зроблено, але якщо нас спіймають перш, ніж ми завершимо задумане, то подбають про те, щоб я ніколи більше й близько до тебе не підійшла.

— Я готовий, пішли прямо зараз.

— Ні. Спершу я повинна роздобути необхідну підмогу. — Схиливши голову до плеча, вона насупилась. — І ось я ще про що подумала. Вони весь час твердять тобі, що не можна, щоб тебе застав там захід. Чому?

— Тому що це небезпечно, — знизав плечима Річард.

— І після всього, що ти дізнався, ти все ще віриш їм? Ти віриш їм? Річард, а раптом вони не хочуть, щоб ти залишався на заході з боязні, що ти дізнаєшся щось корисне? Ти сказав, що Хагенський ліс створили маги давнини, які володіли Магією Збитку, створили, щоб допомогти таким, як ти. Що, якщо сестри не хочуть, щоб ти отримав ту допомогу? Що, якщо вони просто намагаються тебе залякати?

«Перше Правило Чарівника. Обдурили вони його? І він повірив брехні?»

— Можливо, ти й права. Підемо туди перед заходом сонця.

— Ні, нас не повинні бачити разом. І мені буде потрібен час, щоб викрасти необхідний предмет. Знаєш, де довга розщеплена скеля врізається у водний потік? У південно-західній частині Хагенського лісу?

— Я знаю це місце.

— Відмінно. Прийдеш туди до заходу. Ти єдиний, хто може це зробити.

Іди в ліс, до розщепленої скелі, і залишай на деревах клаптики тканини, щоб я змогла розшукати тебе. Я приєднаюся до тебе, коли місяць підніметься на дві долоні. І не здумай нікому говорити про це, Річард! Інакше поставиш під загрозу не тільки наші життя, а й життя Келен.

Річард кивнув з вдячною посмішкою:

— Даю слово. Значить, цієї ночі.

Коли Ліліана пішла, він заходився міряти кроками кімнату. Йому не терпілося позбутися нашийника і скоріше забратися звідси. Часу катастрофічно не вистачало. Якщо Даркен Рал отримав кістку скріна, часу вже і зовсім немає. Але це дурість. Як би він зміг її отримати?

Адже він всього лише примара. Може, все буде так, як сказав Уоррен?

Необхідні елементи рідко бувають всі в наявності.

Найбільше він турбувався про Келен. Він повинен допомогти їй.

Стук у двері вивів його з задуми. Річард подумав було, що повернулася Ліліана, але, відкривши двері, виявив розстроєного Перрі. Влетівши в кімнату, Перрі вигукнув:

— Річард, мені необхідна твоя допомога! — Він потряс висять в руці балахонами. — Подивися на це!